Такого братства нам не треба

Поранена земля волає,

Від стогну й болю завмирає.

Понищено усе, розбито,

Гинуть старі, дорослі й діти.

Снаряди, міни і могили,

В яких синів захоронили.

Покрита вирвами земля ….

Це «дружня поміч» із кремля.

Розбиті долі, вбита віра,

Що ти Росія наробила?

Слізьми і кров’ю заливаєш,

І це братерством називаєш?

«Братерство» нам таке не треба,

Почуйте, Вищі сили неба!

І як таких земля тримає?

Ні! Їм пробачення немає.

Чого їм ще не вистачало?

Все, що могли, уже забрали,

Все мало? Землю подавай,

Бо забажав так «Путін-цар»?

Та варто знать одне-єдине,

Не віддамо вам Україну!

Подавитесь, застрягне в горлі!

Ви злі, підступні й дуже хворі.

Не раз нас гнули і ламали,

Ми піднімались і вставали.

Вам нашу волю не зламати,

Кишка занадто тонкувата.

Чи ви забули? В Україні

Сини – герої духом сильні.

А силу духу не здолати,

Що з молоком дала нам мати.

Олександра ДЕМ’ЯНЕНКО