З турботою про рідний край

Вже вкотре збиралися члени Чернігівського земляцтва на своє річне зібрання, цього разу, 11 січня, з нагоди 23-ї річниці створення. 

На фасаді входу А в павільйон 3 Міжнародного виставкового центру столиці було розміщено банер «Вітаємо земляків Чернігівщини».

На маршруті від станції метро «Лівобережна» до МВЦ стояли орієнтири та люди, що направляли земляків до входу на цей захід.

При вході до павільйону членів земляцтва та гостей з районів Чернігівщини зустрічали керівники  відділень, а запрошених гостей – визначені особи.

В ході реєстрації кожен отримав перше число газети «Отчий поріг» за 2019 рік.

По периметру холу були розташовані фотовиставки про діяльність земляцтва за 22 роки, а в центрі – міні-виставки творів народних майстрів Чернігівщини, художня виставка обласного художнього музею імені Григорія Галагана.

Прибуваючі земляки та гості впродовж двох годин спілкувалися, оглядали виставки.

На фасадному банері глядацької зали  поле з квітами, по центру банера розташований великий екран, під ним – сцена. Сцена та  глядацька зала (на 2500 посадкових місць) умовно розділяли павільйон на три частини. На тильній стіні зали – банер з пейзажами Полісся.

На  екрані з 16:00  до 17:00  демонструвалися фотографії про  діяльність земляцтва в 2018 році. У довільному русі звучали пісні у виконанні  ансамблів народної пісні з районів Чернігівщини.

Голос диктора, з інтервалом 5 хвилин, тричі просив земляків, щоб заходили до глядацької зали. Рівно о 17:00 погасло світло у залі, а на сцену піднялися зразковий хор «Сяйво» Ніжинської дитячої музичної школи та капела бандуристів імені Остапа Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру.

Зворушливо звучить голос диктора:

«Благословен той день, той вікопомний час,

Що для великих справ зібрав докупи нас

За покликом душі, в якій завжди росте

Любов до тих стежин, де молодість цвіте.

Сьогодні знов ми тут, нащадки сіверян.

Святий єднання дух рятує нас від ран,

Бо ми прийшли у світ для щастя і добра,

Бо Україна вся із нами не вмира.

Ми твердо стоїмо, шановні земляки,

Бо рід козацький наш вродився на віки.

Будь славен, отчий край!

З тобою – назавжди!»

Після короткої паузи голос диктора оголосив:

«Вельмишановні земляки, дорогі гості з малої батьківщини. Розпочинаємо традиційне зібрання Товариства «Чернігівське земляцтво».

Звучить Гімн України, після якого на сцену піднімаються голова Чернігівської обласної державної адміністрації Олександр Мисник, перший заступник голови Чернігівської обласної ради Валентин Мельничук і голова Ради Чернігівського земляцтва Віктор Ткаченко.

Голос диктора:

«Живемо в складний і жорстокий час. Україна з боями відстоює на сході право на територіальну цілісність. Але і в нашій Сіверській стороні чути невтішні плачі матерів, дружин і дітей, бо вона теж посилає своїх кращих синів на війну з ненаситним сусідом, водночас пильно оберігаючи кордони власної території. Уже близько двох сотень чернігівців ніколи не повернуться додому. Вони поклали своє молоде життя, відстоюючи наш спокій. Пом’янімо ж їх сьогодні хвилиною мовчання, як і тих членів нашої земляцької родини, котрі відійшли в інші світи впродовж минулого року».

На екрані горить свіча пам’яті та пливуть прізвища загиблих воїнів. Всі встають. Хор «Сяйво» та капела бандуристів виконують народну пісню «Пливе кача».

До слова запрошується голова Ради ГО «Товариство «Чернігівське земляцтво» Віктор Ткаченко, котрий виголошує промову:

«Доброго вечора, шановні земляки!

Сьогодні наше зібрання об’єднало в цій залі вихідців з Чернігівщини, що мешкають у Києві, керівників області, районів, працівників освіти, культурної сфери, бізнесу – всіх тих, хто дбає про свій рідний край.          .

У цій залі присутні голова Чернігівської обласної державної адміністрації Олександр Петрович Мисник, перший заступник голови обласної ради Валентин Васильович Мельничук, заступник голови обласної ради Арсен Дідур, голови районних рад, райдержадміністрацій, голови міст та об’єднаних територіальних громад, яких, до речі, на сьогодні зареєстровано 37.

Наша область і в цьому є першою.

Всю величезну чернігівську громаду представляють народні депутати України, що також присутні у цій залі.

Нашими гостями є керівники всіх земляцтв областей України, заступник Київського міського голови,  владика Євстратій  – архієпископ Чернігівський і Ніжинський, керівник інформаційного відділу Київської патріархії, секретар Священного Синоду УПЦ КП, який доклав значних зусиль у здобутті Українською православною церквою права бути рівними серед рівних.

Чернігівщина з давніх давен відома славними іменами, які вибудовували нашу державу до сьогодні.

Один з них Леонід Данилович Кучма, який був частим гостем на наших зібраннях, а зараз знаходиться на церемонії вітання з 85-річчям першого президента  України Леоніда Кравчука та надіслав нам своє вітання.

Дозвольте його озвучити (Віктор Вікторович озвучує вітання Леоніда Даниловича).

Сьогодні активно працюють більшість відділень земляцтва, що вболівають і за долю держави, і за долю кожного земляка, котрий нині мешкає на священних берегах Десни, прагнучи зберегти вікові традиції пращурів, пережити всілякі реформаторські експерименти чиновників різного рангу. Добре, що земля, благословенна Богом, родить рясно жито-пшеницю, що не впадають у розпач рядові українці, бо все-таки вірять у майбутнє рідної країни. І з ними поряд знаходитесь ви, люди високого обов’язку та честі.

Низький уклін всім тим, хто на рідній землі або з берегів Дніпра для рідної землі примножує її добробут».

Після промови Віктора Ткаченка, з вітальним словом виступив голова  Чернігівської обласної державної адміністрації Олександр Мисник, який окреслив перспективи розвитку Придесення, подякував за турботу про рідний край, побажав присутнім успіхів в усіх добрих справах і починаннях на благо рідної батьківської землі та всієї держави.

Олександр Петрович також інформував столичних земляків із здобутками області, зокрема з тим, що вже є не 37, а 39 ОТГ, а також зібраним аграріями високим врожаєм зернових і зернобобових культур.

«Минулої осені за шкільні парти сіли понад 10000 першокласників. Успішно просувається реформа медицини. Всі ми мали причетність до цього. Як сказав наш Президент Петро Порошенко, для нас нема нічого неможливого, коли ми чогось хочемо.

Правда, минулий рік був для нас і складним. Всіх потрясли вибухи на артилерійському складі в Ічні. Але зараз там все спокійно. Допомагає держава, допомагали і ви, за що я вдячний всім.

Сьогодні система державного управління реформується далі. Створюються нові громади. Самоуправління дає відчутні результати. Тож допомагайте їм, адже ваша авторитетна думка для них важлива.

Насамкінець хочу сказати: де б ви не були, пам’ятайте, що ваша Чернігівщина завжди чекає вас», – завершив свій виступ Олександр Мисник.

По закінченню свого виступу Олександр Петрович вручив Почесні грамоти Чернігівської обласної державної адміністрації, якими за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури, активну просвітницьку та громадську діяльність, що сприяє підвищенню ролі і авторитету Чернігівщини, та з нагоди 23-ї річниці утворення громадської організації «Товариство «Чернігівське земляцтво» нагороджені:

Валентина Мовчан – вчитель української мови та літератури Великоустівської ЗОШ I-III ступенів,  Сосницький район»;

Надія Кольцова – бібліотекар  Требухівської бібліотеки Броварського району Київської області, заступник  голови Варвинського відділення Товариства «Чернігівське земляцтво»;

Володимир Леміш, президент міжнародного благодійного фонду «Співдружність націй», голова Борзнянського відділення».

Після вручення нагород землякам, Олександр Мисник з коротким вітальним словом вручає від облдержадміністрації подарунок Віктору Ткаченку.

Від Чернігівської обласної ради з вітальним словом виступив її перший заступник Валентин Мельничук.

Валентин Васильович звернув увагу на окремі проблемні питання, а заразом і на досягнення Чернігівщини. Зокрема, у сфері реформування та децентралізації місцевої влади. Адже Чернігівщина сьогодні – у першій трійці за темпами створення об’єднаних територіальних громад в Україні. І це має свій позитив: бюджетні надходження на розвиток новостворених ОТГ зростають; вперше в скарбницях громад з’явилися кошти на реальний розвиток…

На завершення виступу промовець щиро подякував членам Чернігівського земляцтва за те, що вони словом і ділом підтримують рідний край, допомагають школам, дитячим садкам, закладам охорони здоров’я, надають посильну допомогу нашим військовим, волонтерам, дітям, незаможним родинам…

– Дай же нам Боже, аби ми з вами не забували, любили та відстоювали нашу рідну малу батьківщину, а разом з нею і нашу країну, як це роблять чернігівські воїни на сході України, – наголосив Валентин Мельничук, побажавши всім присутнім і їх родинам миру, міцного здоров’я оптимізму та благополуччя на довгі і щасливі роки.

По закінченню виступу, Валентин Васильович також вручив Почесні грамоти Чернігівської обласної ради та нагрудні знаки, якими розпорядженням голови Чернігівської обласної ради за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 23-ї річниці утворення громадської організації «Товариство «Чернігівське земляцтво» нагороджені:

Микола Волощук, ветеран праці, активіст Сосницького відділення;

Володимир Шурхал, учасник бойових дій в Афганістані.

По завершенню вручення нагород, Валентин Мельничук з коротким вітальним словом вручив Віктору Ткаченку подарунок від обласної ради.

Потім слово надали Віктору Ткаченку. Віктор Вікторович вручив вищу відзнаку земляцтва «Почесний знак», яким Розпорядженням Ради Товариства за значний особистий внесок у роботу земляцтва, благочинну діяльність на теренах Чернігівської області нагороджений Михайло Давиденко, голова правління «Київоблагротехпостач» , активіст Сосницького відділення.

Віктор Ткаченко також вручив Почесний знак головному бухгалтеру ГоО «Товариство «Чернігівське земляцтво» Надії Сорокапуд.

В контексті нагороджень, Віктор Ткаченко з трибуни інформував присутніх про те, що: «За конкретні добрі справи для рідної Сіверщини протягом року відзначались: Подякою 124 земляки та Почесною грамотою – 27. А сьогодні відповідно до рішення Ради на зустрічах «по куренях» ще буде вручено 17 нагород:

Почесна грамота  ГО «Товариство «Чернігівське земляцтво»

Микола Іванович Зубок – Ріпкинське відділення,

Ростислав  Андрійович Мусієнко – Чернігівське відділення,

Катерина  Кузьменко-Лісовенко – Козелецьке відділення,

Людмила Петрівна Коваленко – Сосницьке відділення,

Микола Петрович Швед – Сосницьке відділення,

Надія Григорівна Остапчук – Сосницьке відділення,

Сергій Михайлович Спутай – Куликівське відділення,

Тетяна Володимирівна  Антонець – молодіжне відділення.

Подяка  ГО «Товариство «Чернігівське земляцтво»

Геннадій Михайлович Сажин – Н-Сіверське відділення

Борис Гаврилович Безродний – Н-Сіверське відділення

Володимир Павлович Горбатенко – Варвинське відділення,

Віктор  Іванович Кононенко – Варвинське відділення,

Олександр Андрійович Шокало  – Варвинське відділення,

Борис Іванович Харченко– Ріпкинське відділення,

Куликівська районна рада,

Куликівська селищна рада,

Куликівська районна державна адміністрація.

За давньою  традицією добрі ділові стосунки між сторонами Олександр Мисник, Валентин Мельничук і Віктор Ткаченко закріпили підписанням Меморандуму про співпрацю на 2019 рік.

Присутні в залі оплесками зустріли підписання Меморандуму.

Привітав учасників зібрання Чернігівського земляцтва та благословив на добрі справи і Архієпіскоп Чернігівський та Ніжинський Євстратій:

«Вітаю всіх із Різдвом Христовим!

Богом було визначено, що саме 6 січня, коли весь православний світ святкує народження Ісуса Христа, Українській церкві було вручено Томос, який засвідчує столітню боротьбу українського народу за свою автокефальну помісну церкву. Хотів би наголосити, що українська церква не народилася 6 січня цього року, українська церква народилася тоді, коли апостол Андрій Первозваний прийшов на береги Дніпра і проголосив, що тут буде місто велике й багато церков.  Ця церква веде свою історію з князя Аскольда, який першим почав просвіщати свій народ, але був убитий язичниками і став мучеником за віру. Ця церква жила в часи княгині Ольги, князів Володимира та Ярослава Мудрого, які утверджували православну віру на українській землі.

Довгі століття тривала ця боротьба. Так само, як сто років було і світською владою проголошено в Києві про створення української автокефальної церкви. На жаль, тоді не вдалося реалізувати ні незалежної держави, ні автокефальності церкви, хоча й тоді вже українці зверталися до Константинополя й просили про надання Україні автокефальної церкви. Але тоді і  в  самому Константинополі склалася складна ситуація, що не дозволило це зробити. Кілька разів українська автокефальна церква відроджувалася — в 1921, в 1942 та в 1989 роках, і нарешті настала велика перемога.

Але це тільки початок відродження. Далі  маємо миром і любов’ю згуртувати навколо Київського престолу всіх тих, хто ще вагається, хто невпевнено дивиться у майбутнє. Добре слово треба сказати на адресу Вселенського патріарха Варфоломія, який зазнав стільки тиску й критики. Але цього Томосу бажав український народ. І тепер, маючи свою незалежну автокефальну церкву, маємо всі можливості розбудовувати державу в мирі й любові.

Нам чужого не треба, але й свого не віддамо. Це стосується й тих воїнів-чернігівців, які віддали своє життя, захищаючи Україну. Наш обов’язок мирною працею творити нову державу в ім’я їхнього подвигу, заради світлої пам’яті наших гетьманів, козаків, які боролися за Україну. Ми з Божою поміччю дожили до щасливого часу. Але на кожному черговому етапі ми доказали, що поступово звільняємося від духовного ярма північного сусіда, який ще не залишив надії на повернення України в неволю.

Рік минулий пройшов для нас у впертій боротьбі і приніс багато перемог. З Божого повеління буде таким і 2019-й. Спільними зусиллями і тут, у Києві, і на Чернігівщині, ми зробимо все для утвердження рідної церкви, могутньої незалежної України».

Далі на сцені почав господарювати народний фольклорний етнографічний колектив «Берегиня» із села Козацьке Бобровицького району, на зміну якому вийшли юні таланти з дитячого зразкового хору Ніжинської музичної школи «Сяйво», капела бандуристів імені Остапа Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру, інші митці Придесення.

На завершення урочистої частини зібрання усі присутні виконали гімн «Товариства «Чернігівське земляцтво», після чого відбулися дружні зустрічі із земляками «по куренях».

Олексій ОРЄХОВИЧ

Опубліковано у Загальні заходи | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

2 коментарі до З турботою про рідний край

  1. Іван Забіяка коментує:

    Ніскільки не применшуючи святкової зустрічі земляків уцілому, кожного виступу з трибуни і зі сцени, на мій погляд, все-таки родзинкою був виступ фольклорно-етнографічного ансамблю «Берегиня» із села Козацьке Бобровицького району. Переконаний, що на всіх подальших зібраннях обов’язково концертну програму треба робити на базі таких виступів. У кожному районі області є два-три, а й чи більше такі колективи, які не соромно привезти в Київ і дать можливість їм виступити, які можуть дати повністю весь концерт. І не просто виступити, а й зробити відеозаписи, щоб зберегти для нас, для майбутніх поколінь самобутність пісенної культури Чернігівщини в цілому і хоча б кожного району зокрема. Адже в минулому практично кожне село, навіть кутки мали свою відмінність у виконанні тієї чи іншої пісні. Якщо ми цього не зробимо, сумнівно, щоб це зробили в майбутньому, бо, можливо, й буде кому, але не буде що.
    Ще одне. Цього року не було фільму, хоча показати було що. Не було, бо не було кому зробити цей фільм. Людина померла, а з нею – й справа. Хоча з часом, думається, знайдеться кому продовжити її. Та суть в іншому: у фальшивості, лицемірності тези – немає людей, яких не можна замінити. Таки не можна!..

  2. Анатолій Пінчук коментує:

    Прикро, що з ряду причин не зміг бути присутнім на річному зібранні з нагоди 23-ї річниці створення Земляцтва. Але, дякуючи автору цієї статті, переглянувши велику кількість гарних світлин, я ніби занурився в ту чудову атмосферу свята! Стільки знайомих і незнайомих радісних облич несуть великий позитив! Радий, що свято вдалося. В наш складний час таке патріотичне зібрання дуже потрібне.
    Я згоден із словами Івана Забіяки, що, на жаль, бувають ситуації, коли людину замінити не можна. Особливо, коли вона так несподівано відійшла в інші світи… А стосовно фільму – то потрібно також шукати інші засоби, не зупинятись на досягнутому.

Залишити коментар до Іван Забіяка Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.