№10 (214) газети «Отчий поріг»

У світ вийшов №10 (214) газети «Отчий поріг».

Опубліковано у ЗМІ | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

4 коментарі до №10 (214) газети «Отчий поріг»

  1. Сергій Ковтун коментує:

    День учителя в Україні традиційно відзначають у першу неділю жовтня. У 2019 році це свято припадає на 6 жовтня. Добре, що в жовтневому номері газети згадали про День учителя.
    День захисника України – свято, що відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського Козацтва, з 2015 року є державним святом і неробочим днем.
    Прикро, сумно, соромно, що газета проігнорувала згадку про День захисника України, про тих земляків, котрі полягли у боях, захищаючи незалежність, цілісність і державний суверенітет України, не привітала тих, хто продовжує захищати. Також було б правильно згадати і їхніх вчителів, які навчили любити Україну!

    • Анатолій Пінчук коментує:

      На жаль, шановний пане Сергію, це вже ввійшло в традицію в редакції нашої газети. Стаття «МИ незнищенні» в №10 (202) минулого року за підписом «Рада ГО “Товариство Чернігівське земляцтво” в Києві» так тісно перегукується з статтею «ПАМ’ЯТЬ через десятиліття» за підписом Анатолій СОБОРА! Теж саме «визволення», і не тільки… А от державне свято День захисника України Вони не признають…
      Як «скромно» сказав про себе у «Наболілому» (число 4 (208) газети, сторінка 5) наш шановний головний редактор газети «…слід пам’ятати, що творить її (газету – А. П.) не редакційна колегія з 12 осіб, визначених на останній сторінці, а, на жаль, практично одна людина…»
      Рік тому вже вкотре робили зауваження «творцям» газети! Згадайте:
      №10 (202) газети «Отчий поріг»
      Дата публікації 07.10.2018
      У світ вийшов №10 (202) газети «Отчий поріг».
      Редакція сайту:
       не розділяє політику редакції газети «Отчий поріг» щодо ігнорування підпункту 1 пункту 1 статті 2 «Форми увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» від 9 квітня 2015 року № 315-VIII, у якому вказано: «відзначення Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги, днів вигнання нацистів з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, інших адміністративно-територіальних одиниць». Згідно цього закону треба говорити (писати) – про вигнання нацистів із Чернігова та інших населених пунктів області;
       не підтримує авторів газетних публікацій щодо перекручення правдивої історії України;
       не впливає на достовірність інформації, що викладена в газетних публікаціях.

      2 коментарі до №10 (202) газети «Отчий поріг»
      1. Анатолій Пінчук коментує:
      12.10.2018 о 03:25
      Чомусь восени завжди в редакції нашої газети наступає якесь загострення… То вони в 10 номері взагалі «забудуть» про День Захисника України, то напишуть «день захисника вітчизни» (калька з російського «отєчєства»). В цьому році зверху першої сторінки «забули» привітати з Днем Захисника України! На мою думку, шеф-редактор звернув на це увагу, і з’явилась вкинута фраза: «Саме тому з такою любов’ю ми відзначаємо на Покрову День захисника України, бо ми – вічні козаки!». Але ж вся редакційна стаття побудована на матеріалах з російських архівів про «звільнення», та ще й автор сховався за підписом: «Рада ГО “Товариство Чернігівське земляцтво” в Києві». Місяць тому я писав про це «звільнення»: http://chz.org.ua/75-rokiv-tomu-pochalosya-vyhnannya-natsystiv-z-chernihivschyny/#comments
      А автор статті пише «приклад талановитої стратегії командування»… Та це ж відверте глузування над пам’яттю моїх земляків і родичів, яких у піджаках, без зброї, кинули на форсування Дніпра! При форсуванні Дніпра чверть мільйона українців стали “гарматним м’ясом”: https://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_pri-forsuvanni-dnipra-chvert-miljona-ukrayinciv-stali-garmatnim-myasom/258377
      Боляче і соромно про таке читати в нашій газеті…

      2. Анатолій Пінчук коментує:
      13.10.2018 о 15:31
      Продовжую читати газету. На стор. 4 стаття «Вклонімося великим тим рокам…». В порушення закону від 9 квітня 2015 року №315-8 майже в кожному абзаці суцільне «визволення» та «звільнення». Навіть маленька згадка про «зовнішнього агресора» не завадила б опублікувати цю статтю в газеті «Прапор комунізму» ще 30 років тому… Та й проросійський «Кієвскій вєстнік» її б опублікував із задоволенням!
      Далі ще краще. Після вихваляння партизанів – перекручена інформація про селище Тупичів. 2 червня 1943 р. Тупичів був ЗАЙНЯТИЙ партизанським з’єднанням Таранущенка. Потім партизани пішли далі: ПАРТИЗАНСЬКА СЛАВА ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
      Підписано до друку 01.12.2011 Тираж 200 прим.
      http://memory-book.org.ua/Files/Books/Partizanska_slava.pdf
      То так можна написати, що в 1943 р. партизани «ВИЗВОЛИЛИ» і Корюківку, і Козари… До речі, щось не чув я, що відділення учасників бойових дій приймало участь у вшануванні пам’яті жертв Корюківської трагедії та трагедії в Козарах… Зовсім інша річ – поїхати до Бресту брататись з росіянами! Чи нарешті вже стало соромно, і цього року не поїхали? А про підлість колишнього політрука роти Таранущенка, який при невідомих обставинах «відстав» від своєї частини, навіть Людмила Студьонова, донька офіцера НКВД (МГБ), пише з відразою: «У своєму звіті Микола Таранущенко писав, як він і троє його подільників із засідки у Ведильцях вбили поліцая, що мирно йшов вулицею села. За годину влетіли карателі, і почалася розправа. Так, за словами партизана Таранущенка, він виховував ненависть до німців». Насправді кров’ю українських селян він вимолював собі прощення! http://chz.org.ua/radyanski-partyzany-istoriya-ta-dyskusiji/ Але автору це не цікаво…
      Після війни колишні партизанські командири перегризлись між собою, приписуючи собі одні і ті ж заслуги: https://gazeta.ua/articles/history-journal/_nemaye-garantij-scho-vin-do-skladu-rivnenskogo-pidpillya-ne-vvede-gitlera/409245
      То це вже партизанська ганьба…

  2. Сергій Ковтун коментує:

    Під час війни України з РФ бути нейтральним і мовчати – це опосередкована підтримка ворога.

  3. Микола Костюк коментує:

    Постійно читаю газету “Отчий поріг”, регулярно відвідую сайт. Газету треба зберегти. Але, з метою підвищення її привабливості, треба, в першу чергу, більше матеріалів присвячувати членам земляцтва та їх громадській діяльності. Також бажано враховувати побажання земляків, які висловлюються у вигляді коментарів до газети.

Залишити відповідь до Сергій Ковтун Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.