У світ вийшов №6 (198) газети «Отчий поріг».
FaceBook
Останні коментарі
- Володимир Лузан до Україна зможе перейти в контрнаступ у 2025-му / Ukraine will be able to launch a counteroffensive in 2025
- Анатолій Пінчук до УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №17/2024
- Володимир Лузан до Чергова сумна звістка
- Володимир Лузан до Перемогли у битві за Київ, переможемо і у битві за Україну
- Анатолій Пінчук до На Прилуччині відкрили пам’ятник скульптору та кінорежисеру Івану Кавалерідзе
-
Недавні записи
- Що говорили конгресмени під час дебатів перед голосуванням щодо законопроекту про допомогу Україні / What the congressmen said during the debate before the vote on the bill on aid to Ukraine
- Земляцтва не зрадили традиції у День довкілля / Compatriots did not betray tradition on Environment Day
- До Дня довкілля
- Вчора у Брюсселі відбулося неформальне засідання Європейської Ради / An informal meeting of the European Council took place yesterday in Brussels
- Староста з Новгород-Сіверської громади отримав Почесну грамоту Чернігівської ОВА
З задоволенням прочитав інтерв’ю Володимира Краснодемського з професором Миколою Тимошиком, присвячене виходу в світ його двотомника «Село». Так і хочеться запитати автора книги: а як справи з виходом третьої книги, про останні 50 років українського села? Пройде ще кілька десятків років, і написання такої книги стане складнішим. Я розумію всі складнощі зі збором матеріалу, на жаль, результати зросійщення сіл та міст Чернігівщини зустрічаються досить часто. Наприклад, декомунізація назв сіл на Чернігівщині завершена, але досі ще на узбіччях перед деякими селами стоять таблички зі старими назвами… Потрібно активізувати входження в місцеву владу патріотично налаштованої молоді, інтелігенції.
P.S. Користуючись нагодою, вітаю Миколу Степановича із професійним святом – Днем журналіста!
Дорогий пане Анатолію. Лиш тепер прочитав Ваш відгук. Зворушили. Та й наступили на “болюче місце”. Зібраного матеріалу справді назбирується ще на два такі томи. Втім… Чи знаєте Ви, що моє “Село” обласна влада не захотіла придбати бодай для районних бібліотек. І то з відома товаришки Романової, яка тривалий час була в ОДА другою і першою особою. Записувався до неї на прийм – відмовила, не мала часу. Ви, напевне, здогадуєтеся чому – за мої статті в пресі “про Русову і невігластво влади та бюджетної інтелігенції”. На мав часу на такий прийм і наш шановний голова Чернігівського земляцтва в Києві, до кого я теж напрошувався із “Селом”. Цього року за цей двотомник я отримав Шевченківську (народну) премію – не плутати з державною. А от із списків претендентів на обласну премію ім. М.Коцюбинського, куди мене висунула вчена рада Ніжинського універстету ім. М. Гоголя, моє прізвище викреслила все та ж Романова – голова (!?) журі. Отож, пишаюся такою “увагою” до мене владних земляків. Що ж до третього тому, то він обов’язково буде. Матиме він назву “Сільські билиці”. Ще раз дякую Вам за Вашу небайдужість.