Чернігівщина продовжує оплакувати своїх синів-захисників

Комплекс заходів з виконання Мінського протоколу про тимчасове перемир’я у війні на сході України, досягнутої на переговорах у Мінську 5 вересня 2014 року, узгоджений на саміті в Мінську 11 – 12 лютого 2015 року лідерами Німеччини, Франції, України та Росії у форматі «нормандської четвірки», і підписаний контактною групою, що складається з представників Росії, України та самопроголошених республік з метою деескалації збройного конфлікту на сході України, увійшов у новітню історію під назвою Мінська угода від 12 лютого, або Мінськ-2.

Цей комплекс включає 13 пунктів і, зокрема, передбачає «негайне і всеосяжне припинення вогню в окремих районах Донецької та Луганської областей України і його суворе виконання» з 00:00 15 лютого за київським часом; відведення важких озброєнь обома сторонами на рівні відстані з метою створення зони безпеки; моніторинг і верифікацію ОБСЄ режиму припинення вогню та відведення важкого озброєння із застосуванням всіх необхідних технічних систем, включаючи супутники, БПЛА та радіолокаційні системи.»

Однак, майже відразу після початку «перемир’я» 15 лютого 2015 року спеціальна моніторингова місія ОБСЄ зафіксувала обстріл позицій української армії збройними загонами російських терористів, що застосовували артилерію, міномети та системи залпового вогню під Дебальцевим, Донецьком і Луганськом. Того ж таки дня місія ОБСЄ намагалася направити своїх спостерігачів до Дебальцевого, але представники так званої «ДНР» їх туди не пропустили.

Ігнорування виконання вимоги щодо «негайного та всеосяжного припинення вогню» впродовж місяця, що минув з дня вступу її в силу, призвело до чисельних жертв серед військовослужбовців української армії.

Не обійшлося без безповоротних втрат і серед наших земляків-захисників Батьківщини. За цей час Чернігівщина не припиняє оплакувати своїх синів-захисників, які загинули на сході України.

15 лютого 2015 року загинув патріот України, мужній воїн та прекрасна Людина Олег Анатолійович Бурлака – командир відділення батальйону «Донбас».

150320151

Народився Олег Бурлака 5 липня 1972 року у місті Донецьку, там жив і займався підприємницькою діяльністю, але з перших днів військового протистояння пішов добровольцем захищати Батьківщину до батальйону «Донбас». Багато успішних операцій провів він з побратимами, але бій під селищем Широкине Донецької області став для нього останнім. Загинув героїчно, прикриваючи відхід групи з 23-х бійців-побратимів, на яких пішла переважаюча група з 70-ти спецназівців держави-агресора. Свою сім’ю він привіз до міста Чернігова. Сиротами залишились 18-річний син, та 15-річна донька. З під Донецька (територія контролюється терористами «ДНР» та російськими військами) приїхали батьки Олега – мама Людмила Іллівна та батько Анатолій Олексійович.

Олег захищав, не тільки свій рідний край, але й всю Україну та нашу Чернігівщину. Син своєї землі, Олег Бурлака не здійснив бажаної мрії – повернутися у звільнений Донецьк.

Поховали Олега Бурлаку в Чернігові 20 лютого, яке навічно стало його рідним містом, а він назавжди залишився нашим довічним земляком. Його осиротіла родина не має родичів у Чернігові, але вони вже переконалися, що чернігівці – це благородні та щирі люди з великою душею, які вдячні своїм Героям і не залишать їх на самоті зі своїм горем.

16 лютого 2015 року у районі міста Дебальцеве Донецької області загинув Олег Геннадійович Науменко – помічник оперативного чергового Корюківського РВ УМВС України в Чернігівській області сержант міліції.

150320152

Народився Олег Науменко 4 лютого 1989 року у смт Холми Корюківського району Чернігівської області.

У 2007 році закінчив Холминську ЗОШ І-ІІІ ступенів Корюківського району.

З 28 жовтня 2009 року по 12 жовтня 2010 року проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ.

З грудня 2010 року працював інспектором групи дорожньо-патрульної служби Корюківського відділення державної інспекції з обслуговування адміністративної території Корюківського району, підпорядкованій УДАІ УМВС України в Чернігівській області. З серпня 2011 року був міліціонером-водієм сектору ресурсного забезпечення Корюківського РВ УМВС, а з червня 2012 року – міліціонер ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Корюківського РВ УМВС. З серпня 2014 року займав посаду помічника оперативного чергового Корюківського РВ УМВС.

На початку лютого був направлений у зону проведення АТО у складі зведеного загону міліції Чернігівської області.

15 лютого 2015 року отримав складні поранення та був доставлений бійцями 128-ї гірсько-піхотної бригади у шпиталь у місті Дебальцеве. Зв’язок з ним обірвався, і після тривалих пошуків з’ясувалось, що Олега вже нема серед живих.

Поховали Олега Науменка 11 березня у смт Холми Корюківського району Чернігівської області.

17 лютого 2015 року від снайперської кулі в районі міста Дебальцеве Донецької області загинув Віктор Володимирович Соснюк – підполковник, начальник зв’язку 300-го танкового полку 169-го навчального центру.

150320153

Народився Віктор Соснюк 6 червня 1973 року у селищі Десна Козелецького району Чернігівської області.

Після закінчення Деснянської ЗОШ І-ІІІ ступенів протягом 1991-1996 років – курсант Київського військового інституту управління та зв’язку.

До участі в АТО проходив військову службу у військовій частині в селищі Десна на посаді начальника зв’язку в/ч А 0665.

Сина втратила мама Ніна Соснюк, осиротіло троє діточок.

Поховали Віктора Соснюка 20 лютого у селищі Десна Козелецького району Чернігівської області.

18 лютого 2015 року під час бою у місті Дебальцеве Донецької області загинув Олег Григорович Куслій – сержант, командир відділення 2-ї мотопіхотної роти 13-го мотопіхотного батальйону.

150320154

Народився Олег Куслій 1 серпня 1978 року у місті Борзна Чернігівської області.

У 1996 році закінчив Борзнянську ЗОШ І-ІІІ ступенів, після чого був призваний до лав ЗСУ, військову службу проходив у місті Павлоград Дніпропетровської області.

У вересні 2014 року Олега Куслія мобілізовали до лав ЗСУ. До цього він торгував на місцевому базарі разом з тещею, працював в охороні у Гостомелі Київської області.

Родичі не знали про смерть Олега і три тижні намагалися знайти його. Шукали через Інтернет, волонтерів, спецслужби. Ми також долучалися до пошуку. До останнього сподівалися, що він живий.

У Олега та його дружини Віти залишився 8-річний син Антон. А друга дитинка, яка має з’явитися на світ у квітні, так і не побачить тата.

Поховали Олега Куслія 12 березня у місті Борзна Чернігівської області.

18 лютого 2015 року під час виходу з оточення у районі міста Дебальцеве Донецької області загинув Владислав Хайдарович Живкович.

150320155

Народився Владислав Живкович 30 липня 1975 року у смт Мрин Носівського району Чернігівської області.

У 1990 році закінчив Мринську ЗОШ І-ІІІ ступенів, у 1993 році – Мринське СПТУ № 33.

26 грудня 1993 року був призваний до лав Збройних сил України (ЗСУ). Після строкової служби залишився на контрактній, служив у 101-й бригаді охорони Генерального штабу ЗСУ. З листопада 2014 року воював у складі 25-го батальйону «Київська Русь».

Поховали Владислава Живковича 21 лютого у смт Мрин Носівського району Чернігівської області.

22 лютого 2015 року під Волновахою загинув Сергій Вікторович Петрик.

150320156

Народився Сергій Петрик 16 квітня 1987 року у селі Червоний Колодязь Ніжинського району Чернігівської області.

У 2002 році закінчив Перемозьку ЗОШ І-ІІІ ступенів Ніжинського району. Навчався у Чернігівському професійному будівельному ліцеї, який закінчив у 2003 році та отримав спеціальність столяра.

Деякий час працював столяром у тому ж ліцеї. У 2010-2011 роках працював у Перемозькій ЗОШ І-ІІІ ступенів Ніжинського району.

19 березня 2014 року був призваний до лав ЗСУ. Проходив військову службу у 1-й окремій танковій бригаді в смт Гончарівське Чернігівського району. Під час служби був механіком, ремонтував військову техніку та переганяв її на Схід.

Два з половиною місяці перед новим роком був неподалік Станиці Луганської. Команду, в якій був Сергій Петрик, двічі накрили «Градами». Після другого обстрілу з ремонтної бригади живими лишилося лише троє. Потім їх перекинули в Ясинувату Донецької області. Він возив биту техніку на Харків. Відремонтовану – у зону АТО. Забирав бійців на ротацію. Так було і за день до загибелі. Привіз у Гончарівське офіцерів і заїхав у суботу на день додому з побратимами. А у понеділок батькам зателефонували, що їх син загинув у неділю.

Без батька залишилося двоє хлопчиків. Жені четвертий рік. Богданчику рік і три місяці.

Поховали Сергія Петрика 25 лютого у селі Перемога Ніжинського району Чернігівської області.

26 лютого 2015 року під Ясинуватою Донецької області загинув Олег Володимирович Биков – старший розвідник – оператор розвідувального відділення розвідувального взводу 90-ї окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ.

150320157

Народився Олег Биков 24 жовтня 1989 року в місті Ніжині Чернігівської області. У 1997-2005 роках навчався у Ніжинській гімназії № 3. У 2008 році закінчив Київський професійний ліцей транспорту за спеціальністю «Електромеханік».

16 жовтня 2008 року був призваний на строкову військову службу. З листопада 2008 року по жовтень 2009 року проходив строкову військову службу у 95-й бригаді аеромобільних військ ЗСУ.

З 2009 по 2013 рік навчався у Київському університеті сучасних знань. Отримав кваліфікаційний рівень бакалавра за спеціальністю «Менеджер зовнішньоекономічної діяльності».

З 2009 по 2014 рік служив в органах Міністерства внутрішніх справ України та в охоронних службах столиці. 28 серпня 2014 року був призваний на військову службу по мобілізації. У зоні АТО воював з листопада 2014 року.

Поховали Олега Бикова 2 березня у місті Ніжині Чернігівської області.

28 лютого 2015 року поблизу міста Щастя під Луганськом загинув Євген Володимирович Баришполець – командир бойового розрахунку БМ-21 «Град» 92-ї окремої бригади.

Євген Баришполець народився 15 червня 1981 року в Чернігові, вчився в 30-ій школі. Останніми роками жив і працював у Києві, звідки й був мобілізований до лав ЗСУ у вересні минулого року. Служив у 92-ій бригаді командиром бойового розрахунку системи «Град». Військова частина займала позицію неподалік від Луганської ТЕЦ. Євгену недовго залишалося до ротації – він мав би в березні отримати відпустку.

У Чернігові з найближчих родичів воїна живуть батько – Володимир Боришполець  і сестри – рідна та двоюрідна.

Поховали Євгена Баришпольця 4 березня в Чернігові.

7 березня 2015 року у районній лікарні міста Артемівськ Донецької області помер Олександр Анатолійович Новодід – рядовий 13-го мотопіхотного батальйону.

Олександр Новодід народився 19 серпня 1978 року у селі Гайове Козелецького району Чернігівської області.

Після закінчення школи та курсів трактористів, проходження служби у рядах ЗСУ працював механізатором у смт Калита Броварського району Київської області.

Протягом останнього часу працював механізатором у ПП «Агрофірма «Ставиське» села Ставиське Козелецького району.

У серпні 2014 року був мобілізований до лав ЗСУ.

У нього залишилися старенька мати, дружина і 10-річний син.

Поховали Олександра Новодіда 10 березня у селі Ставиське Козелецького району Чернігівської області.

Однак, ще є воїни-земляки, що безвісти пропали та знаходяться в розшуку. Дуже хочеться, щоб вони були живими. Адже трагедія з Олегом Куслійом значно засмутила всіх, хто зайнятий розшуком безвісти пропалих.

Сьогодні ми згадуємо наших земляків, яким випало на долю з честю виконати свій громадянський і військовий обов’язок на сході України – захищати суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України. А загинули вони впродовж місяця, що минув з часу дії вимоги «негайного та всеосяжного припинення вогню», передбаченого Мінською угодою від 12 лютого поточного року. Олег Бурлака, Олег Науменко, Віктор Соснюк, Олег Куслій, Владислав Живкович, Сергій Петрик, Олег Биков, Євген Баришполець, Олександр Новодід залишаться в наших серцях справжніми Героями, а пам’ять про них нехай об’єднає всіх, хто вболіває за майбутнє України, силою духу та героїзму, любові до української землі.

Вічна їм пам’ять! Герої не вмирають, але було б краще, щоб вони з війни поверталися живими!

Олексій ОРЄХОВИЧ

Опубліковано у Інше. Додати до закладок постійне посилання.

1 коментар до Чернігівщина продовжує оплакувати своїх синів-захисників

  1. Валентина Терещенко коментує:

    Така велика сплачена ціна за волю – життя! І що ми маємо сьогодні? Вічна пам’ять чоловікам і молодим хлоп’ятам…

Залишити відповідь до Валентина Терещенко Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.