Музей Василя Горленка під відкритим небом

27 липня здійснено наступний етап реконструкції могили Василя Горленка, що знаходиться в селі Ярошівка (нині – Українське) Талалаївського району Чернігівської області: встановлено на місці поховання десять двоярусних стендів. І тепер це місце в дійсності є повноправним пам’ятником-музеєм під відкритим небом, доступ до якого практично цілодобовий.

Свого часу полтавський енциклопедист, виходець із села Слобідка Талалаївського району, Петро Ротач мріяв про створення музею Василя Горленка та часто у своїх листах спонукав мене до цих дій. І це сталося! Музей Є-е!

На верхньому ярусі встановлено стенди, на яких відтворено картини художників, що малювали краєвиди України, види людської діяльності, побутові сцени з життя українських селян часів Василя Горленка.

Завдання цих стендів полягає в тому, щоб створювати загальну візуально-інформаційну атмосферу цього періоду. Складність тут полягала в тому, що важко було знайти належної якості зображення, щоб, за нашою концепцією, відтворити всі пори року життя та діяльності селян. Це, зізнаємося чесно, вдалося виконати не достатньо. Але в цілому зображення виконують свою функцію та навантаження.

На нижньому ярусі встановлено стенди в три рази більші від верхніх, на яких подано інформацію, починаючи з першої літописної згадки про село Ярошівка (1149 рік); про родину Горленків і Василя Петровича; про місця його навчання; про співпрацю з періодичними виданнями, які відігравали ключову роль як в житті, так і творчій діяльності Василя Петровича; про його книги, а також висловлювання, оцінка його сучасниками, наступними поколіннями українських та зарубіжних письменників і науковців. Тут ми старалися підібрати найважливіші, найвлучніші, найпромовистіші цитати про нього і його самого з різних джерел, супроводжуючи їх зображеннями осіб, приміщень, титульних сторінок книжок, періодичних видань.

Міра відповідальності у підготовці цього блоку інформації надзвичайно велика. Адже йдеться ніби то й про відому в загальних рисах особистість, але не втрачаючи цієї загальності, доповнити її деталями, які були б зрозумілі й тим, хто самостійно читатиме ці стенди. У той же час необхідно було посилити цю загальність, щоб кожне слово, фраза, світлина, як кажуть, стріляла.

Виникає питання: чому ми пішли таким великомасштабним шляхом у реконструкції могили Василя Горленка? Адже нібито логічно було б ці стенди розташувати у вільних приміщеннях місцевого будинку культури. І цим самим насамперед убезпечити експозиції від можливого вандалізму, проявленого до вказівників, одного з яких не просто понівечено, а й витягнуто стовп, тобто – взагалі ліквідовано. І ця спроба робилася й з другим.

Сподіватися на захист, на знайдення вандала, що це зробив, з боку місцевої поліції практично нульовий. Її «потуги», проявлені минулого року, в даному випадку навпаки – провокують НЕпокараністю вандалів продовжувати свою злочинну діяльність.

Не вдаючись у багатоаспектність цього питання, скажемо, що ми керувалися тим, що сьогоднішній туризм різноплановий. Люди не лише групами, а й досить часто подорожують родинами, сім’ями, індивідуально, обираючи на власний смак маршрути. Саме таким чином ми з дружиною, сином інколи й з родичами об’їздили південну та центральну частини Чернігівщини.

Готуючи експозицію, ми враховували й ці сучасні тенденції туризму. Адже дана реконструкція робилася не лише для підняття авторитету села, а насамперед популяризувати ім’я Василя Горленка для України, культури й науки, просвіти в цілому.

Ризики тут очевидні, але ми йдемо на них. Та все ж таки керуємося тим, щоб практично кожен, хто проходитиме повз це місце, приїжджатиме спеціально чи проїжджатиме випадково, матиме вільний доступ до музейної експозиції, до могили Василя Горленка.

Це один із напрямів діяльності Благодійного фонду «Бібліотека альманаху «Вітряк» імені Василя Горленка». Нами започатковано ще кілька напрямів у вигляді серій книжок – це «Духовний патримоніум», «Фольклорно-етнографічна», «Епістолярна спадщина», «Історико-краєзнавча», «Художньо-публіцистична». В окремих серіях вийшло вже кілька книжок. За минулий і поточний рік світ побачили шість видань, які були презентовані в Києві, Прилуках, Ічні. Презентація передбачається і в Чернігові та Ніжині.

Нашим завданням бачиться видавати не лише творчу та епістолярну спадщину Василя Горленка, а й інших авторів району, матеріали про села району. А в серії «Фольклорно-етнографічна» друкувати збірники про фольклорно-етнографічні ансамблі всієї області.

Втрачено вже багато історій про колективи, їхні репертуари, склад ансамблів. Нагально, вкрай терміново треба зберегти хоча б те, що ще є. Середній вік учасників таких ансамблів понад сімдесят, а то й більше років. Ми втрачаємо і вже багато втратили надзвичайно важливого, корисного пласту української культури, який чи не найбільше, найточніше ідентифікує Україну.

Взагалі також необхідно зробити відеозаписи репертуарів цих колективів, особливо, що стосується виконання ними рідкісних пісень. А вони, на щастя, ще є. Сьогоднішніми технічними можливостями це зробити нескладно. Варто лише захотіти. Фонд цим займається. Та осягнути цю ділянку в масштабах області нам буде дуже важко. Тут, переконані, була б цілком доречна й корисна співпраця Фонду з Товариством «Чернігівське земляцтво». Адже саме воно має представників з усіх куточків Чернігівщини.

Фондом започаткована й премія імені Василя Горленка. Уже є перших вісім лауреатів. Серед них фольклорний ансамбль «Надвечір’я» села Стара Талалаївка Талалаївського району. Кожному було вручено медаль і грошова винагорода. Ця частина діяльності Фонду також не обмежується одним районом.

Такі справи не робляться самотужки. Є ініціатори, є помічники, є соратники, є благодійники… Тільки командна робота може давати ці та подібні реальні результати конкретних справ.

Як минулого, так і цього разу дуже важливу допомогу Фонд одержав від керівника Прилуцького відділення Чернігівського земляцтва Павла Кривоноса та його заступника Миколи Гордієнка, а також благодійників з інших областей України. Велика, превелика їм вдячність! Хотілося б, щоб більше було благодійників саме з Талалаївщини. Адже переважно її інтересами переймається Фонд!

Безпосередньо встановлювали металоконструкції мешканці села Українське Олександр Зігун, Вадим Кащенко та Юрій Муженко, а на безоплатній основі допомагав прикріплювати стенди та виконувати інші роботи Олександр Романенко – постійний вболівальник, порадник Фонду, якому небайдужа не лише його справа, а й доля села Українське.

Нам і надалі потрібні однодумці. Ми не просимо коштів, без яких Фонд не може існувати, ми запрошуємо й закликаємо до співпраці. Ми готові співпрацювати з усіма, хто вірить у наші конкретні справи, а вони, як бачимо, точно є конкретними та наявними, хто небайдужий до духовності рідного краю і хоче його відродження, збереження, передання попередніх набутків майбутнім поколінням. Нам є що рятувати, зберігати й передавати! І саме питаннями духовності та просвітництва Фонд і займаємося.

Наші реквізити в ПриватБанку: ЄДРПОУ/ДРФО 42871597, розрахунковий центр місто Київ, МФО 320649, рахунок: № 26003052724787, валюта UAH (Українська гривня). А також для фізичних осіб № рахунку 5168742713886376. Одержувач Забіяка Іван Михайлович.

Нам дорога кожна копійка і ми нею дорожимо! У нас досить амбітні плани! Ми працюємо на громадських засадах. Кошти вкладаємо виключно в конкретні та видимі справи.

Звичайно, треба годувати сім’ї, родини, ростити й навчати дітей. Життя сьогодні справді дороге. Але треба хоча б підгодовувати свої душі, давати харч і для розуму. Фізіологічні потреби, на жаль, у більшості нинішнього суспільства переважають. Умовляння, переконання, пропонування, заклики найчастіше є НЕ ефективними. Доводиться діяти настирно. Демонструвати вже конкретні справи, а не розводити антимонії, демагогію. І коли люди бачать результат, це на них діє. І найчастіше – позитивно. От для цього й засновуються такі й подібні благодійні фонди, щоб вони створювали музеї, видавали книги, проводили заходи як для душі, так і для розуму.

Упевнені, що по Чернігівщині та й по всій Україні не лише така могила як Василя Горленка заслуговує відповідної уваги та реконструкції. Нам є що і кого відроджувати! Є для кого! Тільки не проходьмо повз них без уваги, не будьмо байдужими! Байдужість – одна з найбільших корозій свідомості та нівеляції особистості, це шлях до духовного виродження.

Фонд готовий до співпраці й з іншими регіонами Чернігівщини, надавати методичну та консультативну допомогу, з усіма, хто стоїть на ґрунті духовності, в кого суспільні інтереси вищі від особистих амбіцій, пихатості та надуманої величі.

Вже проведено першу екскурсію Володимиру Киричку, його дружині Тетяні Киричок і Сергію Копилову. Запрошуємо всіх відвідати музей. Особливо це запрошення стосується учнів і вчителів Талалаївського та навколишніх районів.

Духовно збагачені та просвітлені – це свідомі громадяни. Україна зараз як ніколи потребує саме таких!

Іван ЗАБІЯКА, голова Благодійного фонду «Бібліотека альманаху «Вітряк» імені Василя Горленка»

 

 

Опубліковано у Видатні земляки, Вшанування пам'яті, Інше, На Чернігівщині | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

2 коментарі до Музей Василя Горленка під відкритим небом

  1. Анатолій Пінчук коментує:

    Вже понад рік Іван Михайлович Забіяка займається реконструкцією місця поховання Василя Горленка в селі Українське Талалаївського району. Звичайно, найбільш титанічний труд був зроблений ним минулого року. Про це можна прочитати в публікації від 04.09.2018 «Могила Василя Горленка: минуле, сьогодення, майбутнє»: http://chz.org.ua/mohyla-vasylya-horlenka-mynule-sohodennya-majbutnje/
    Дуже добре, що на першому етапі, та й надалі йому допомогли і допомогають керівники Прилуцького відділення Чернігівського земляцтва, інші небайдужі люди! Як я вже говорив, все нове тяжко пробиває собі дорогу.
    І цього року допомога в створенні музею Василя Горленка під відкритим небом вже надійшла від мешканців села Українське! От тільки не зрозуміло, чи зацікавилась цим проєктом районна влада?
    Дякую пану Івану Забіяці за його подвижницький труд, за добрий приклад для інших районів області.

  2. Віктор Баранов коментує:

    Це неймовірна подія, якій передували неймовірні зусилля, враховуючи дослідження десятиріччями Іваном Забіякою творчості нашого видатного земляка – Василя Горленка. Ця подія є підтвердженням того, про що мріяв Горленко – про Європейську Україну. Принаймні я так зрозумів з його листів і з того, про що було оповідано й омріяно в “епістолярній спадщині”. А ти, Іване Михайловичу, дав змогу відчути Василеві Горленку в іншому світі, що його прах спочива тепер (та й душа) саме в Європейській Україні.
    Це гідно, достойно, патріотично, завзято і… дуже щиро. Уклін.

Залишити відповідь до Віктор Баранов Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.