У світ вийшов №6 (198) газети «Отчий поріг».
FaceBook
Останні коментарі
- Наталія Тимошенко до Від Мізина до Балкан: зв’язок із рідною землею підтримую через Чернігівське земляцтво
- Володимир Лузан до Росіяни вміло маніпулюють професійними стандартами журналістики, щоб зловживати свободою слова
- Володимир Лузан до Від Мізина до Балкан: зв’язок із рідною землею підтримую через Чернігівське земляцтво
- Іван Забіяка до Зустріч з почесним консулом
- Володимир Лузан до Герой повернувся на щиті…
-
Недавні записи
- Оперативна інформація
- Прихована російська пропаганда простежувалася в батьківських настановах, топонімах і навіть у шрифтах
- Ми повинні зробити все, щоб 25-й рік став для України роком миру
- У Змітневі зібрали 13400 гривень для ЗСУ
- Збито 52 ворожих БпЛА, 44 безпілотники- не досягли цілей (локаційно втрачені)
З задоволенням прочитав інтерв’ю Володимира Краснодемського з професором Миколою Тимошиком, присвячене виходу в світ його двотомника «Село». Так і хочеться запитати автора книги: а як справи з виходом третьої книги, про останні 50 років українського села? Пройде ще кілька десятків років, і написання такої книги стане складнішим. Я розумію всі складнощі зі збором матеріалу, на жаль, результати зросійщення сіл та міст Чернігівщини зустрічаються досить часто. Наприклад, декомунізація назв сіл на Чернігівщині завершена, але досі ще на узбіччях перед деякими селами стоять таблички зі старими назвами… Потрібно активізувати входження в місцеву владу патріотично налаштованої молоді, інтелігенції.
P.S. Користуючись нагодою, вітаю Миколу Степановича із професійним святом – Днем журналіста!
Дорогий пане Анатолію. Лиш тепер прочитав Ваш відгук. Зворушили. Та й наступили на “болюче місце”. Зібраного матеріалу справді назбирується ще на два такі томи. Втім… Чи знаєте Ви, що моє “Село” обласна влада не захотіла придбати бодай для районних бібліотек. І то з відома товаришки Романової, яка тривалий час була в ОДА другою і першою особою. Записувався до неї на прийм – відмовила, не мала часу. Ви, напевне, здогадуєтеся чому – за мої статті в пресі “про Русову і невігластво влади та бюджетної інтелігенції”. На мав часу на такий прийм і наш шановний голова Чернігівського земляцтва в Києві, до кого я теж напрошувався із “Селом”. Цього року за цей двотомник я отримав Шевченківську (народну) премію – не плутати з державною. А от із списків претендентів на обласну премію ім. М.Коцюбинського, куди мене висунула вчена рада Ніжинського універстету ім. М. Гоголя, моє прізвище викреслила все та ж Романова – голова (!?) журі. Отож, пишаюся такою “увагою” до мене владних земляків. Що ж до третього тому, то він обов’язково буде. Матиме він назву “Сільські билиці”. Ще раз дякую Вам за Вашу небайдужість.