У Запоріжжі 22 червня Президент Петро Порошенко зустрівся з учасником Другої світової війни 1939 – 1945 років Іваном Залужним і привітав його зі 100-літнім ювілеєм.
Під час відвідування однієї з військових частин Національної гвардії України, Глава держави вручив герою орден «За мужність» ІІІ ступеня, відзначивши його героїзм і самовідданість, виявлені у період Другої світової війни 1939 – 1945 років, вагомий внесок у розвиток ветеранського руху та патріотичне виховання молоді.
«Дорогий Іване Анікейовичу, низький уклін вам та шана за Ваш життєвий шлях. Подяка від всього українського народу і за ваші бойові подвиги, і за онука-героя. Я щиро вітаю Вас з вашим сторічним ювілеєм і спеціально для цього сьогодні прилетів у Запоріжжя. Щоб вся країна бачила як ми шануємо героїв», – звернувся Петро Порошенко до ветерана.
Президент нагадав, що три роки тому мав за честь вітати Івана Анікейовича у залі Верховної Ради України на урочистих зборах з нагоди 70-річчя перемоги у Другій світовій війні.
«Ваша родинна історія, шановний Іване Анікейовичу, пролунала на всю Україну. Більше того – пролунала на весь світ як Ваше особисте звернення до Путіна, який особисто розв’язав цю війну. І ваше звернення почув український народ і, без жодного сумніву, почули всі народи світу, включаючи росіян», – зазначив він.
Іван Залужний звернувся до Верховного Головнокомандувача і підкреслив, що як ветеран Другої світової, капітан І рангу вірить у мужніх воїнів, які сьогодні захищають Україну від ворога та їх сили. «Не хвилюйтеся – те, що ми завоювали у 1945-му нікому ми не віддамо. Ми віримо у сучасну молодь. Вони кажуть: «ми боротимемося до останнього патрона, але на нашу землю ніхто не зайде». Тому слава, слава, нашій героїчній молоді і слава Україні», – сказав він.
Президент ще раз подякував ветерану за службу і запевнив, що влада та сучасне військо виправдають його сподівання. «Служу народу України. Служу нашій славній молоді. Будемо навчати і допомагати. Віримо у них і нікому не дозволимо топтати нашу рідну українську землю», – додав Іван Залужний.
Петро Порошенко та Іван Залужний також вшанували пам’ять воїнів, загиблих в АТО і поклали квіти до пам’ятного знаку на території частини.
Іван Анікейович Залужний народився у 1918 році в селі Кіслічувате Томаківського району Дніпропетровської області.
У 1938 році був призваний в 14-й гірничо-стрілецький кавказький полк. Проходив службу на Далекому Сході. Під час Другої світової війни у складі 355-го окремого батальйону морської піхоти брав участь у боях за Сталінград, де був поранений у ногу. 14 серпня 1945 у складі десанту брав участь у боях за місто Сейсін (Північна Корея). Пройшов усю війну, дослужився до капітана I рангу. Після війни продовжив службу в армії.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медалями «Захиснику Вітчизни» та ювілейною медаллю «60 років визволення України від фашистських загарбників», двома орденами Червоного прапора, орденом Червоної зірки, двома орденами Вітчизняної війни II ступеня, медаллю «За бойові заслуги», Почесним знаком комітету ветеранів за активне патріотичне виховання молоді та іншими нагородами.
10 серпня 2014 року під час обстрілу терористами блокпоста в районі Амвросіївки Донецької області був смертельно поранений онук ветерана – 23-річний молодший лейтенант Іван Гутник-Залужний. Ціною свого життя він врятував бойових товаришів. Іван посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Донька Івана Анікейовича Залужного (мати Івана Гутник-Залужного) – Галина Іванівна пройшла війну в Афганістані.
За матеріалами Прес-служби Президента України
З хвилюванням і гордістю я прочитав про привітання та нагороду Президентом ветерана Другої світової війни Івана Залужного, якому недавно виповнилось сто років. https://www.youtube.com/watch?v=aJZqMP2-7qY
Патріотична позиція ветерана заслуговує найщиріших похвал і поваги, та є прикладом для всіх нас! Свого часу (14.08.2014) яскрава промова Івана Анікейовича на похоронах онука Івана обійшла весь світ, достукалась до багатьох сердець: https://www.youtube.com/watch?v=ZKBjPi1g9p8
Ось один з відгуків: «…я – россиянин, меня тоже звать Иван, я слышал Вашу речь и считаю – мы, ветераны, тоже виноваты, допустив, что на нашей земле вырос такой ядовитый гриб, как президент Путин. Но выгнать его сейчас трудно, так как нас стало мало, а молодежь он отравил так, что на них почти нет надежды.» https://censor.net.ua/resonance/3065002/99letniyi_veteran_vtoroyi_mirovoyi_voyiny_ivan_zalujnyyi_o_gibeli_vnuka_odin_rossiyanin_mne_napisal
Але в нас, в Україні молодь зовсім іншого ґатунку, і це запорука нашої перемоги!
Слава Україні!
P.S. Батько моєї дружини Надії, Кошіль Павло Григорович, теж в серпні 1945 у складі десанту брав участь у боях за місто Сейсін (Північна Корея). З війни повернувся інвалідом. Чесно і достойно прожив усе своє життя.