23 листопада було людно та гамірно в класі музично-естетичного виховання Требухівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Тут відбулася довгоочікувана виховна година «Свою Україну любіть!» для учнів, батьків другокласників та інших гостей.
Діти та вчителька у вишиванках, святково прибрана вишитими рушниками та картинами світлиця, великий екран на стіні, коровай на столі. Підготувала та майстерно провела патріотичний виховний захід вчителька Світлана Леонідівна Харченко. Діти натхненно читали вірші про Україну Володимира Сосюри, Дмитра Павличка й інших авторів, говорили про основні символи держави: Гімн, прапор, герб, виконали головну пісню – Гімн України, а потім співали українських народних пісень, танцювали під супровід акордеону, на якому грала їх вчителька.
-Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування та не скорилася. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. Українці заслуговують на мир, добро та любов – продовжувала вчителька Світлана Леонідівна.
-Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну, –
читали вірші Володимира Сосюри діти.
Мова кожного народу неповторна. Українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших
мов світу. Не запозичена, не вкрадена ніким. Нізвідки не привезена, а наша співуча мова, яка
житиме віки, – продовжувала вчителька.
-Розквітай, прекрасна Україно,
Рідна земле, матінко моя.
Хай лунає мова солов’їна –
Пісня неповторная твоя, –
вторили школярики.
Дуже кумедно, в ролях, діти виконали старовинні українські народні жартівливі пісні «Ой під вишнею» і «Як служив же я у пана», під бурхливі оплески своїх мам, татусів, бабусь та братиків із сестричками, які, до того ж, ще й активно фотографували своїх маленьких артистів. А Світлана Леонідівна розповіла, що ці пісні навчила співати колись її бабуся-вчителька в селі Антонівка на Чернігівщині.
А потім діти виконали колективну роботу – з маленьких сердечок синього та жовтого кольору виготували велике серце, – так вони виразили свою любов до Батьківщини.
З великою цікавістю присутні переглянули три коротеньких відеофільми про красуню – Україну та про шкільні будні і свята другокласників, а далі вчителька надала слово гості – Почесному вчителю Требухівської школи, поетесі, сільському бібліотекарю Надії Кольцовій.
Надія Тимофіївна запросила дітей і батьків відвідувати сільську книгозбірню та розповіла, що восени в українських бібліотеках і школах відзначають 100-ту річницю від дня народження великого українського вченого, педагога, письменника, вчителя – Василя Олександровича Сухомлинського.
-МИ ЧУЄМО ТЕБЕ, ВЧИТЕЛЮ, ЧЕРЕЗ СТОЛІТТЯ, – запропонувала назвати свій екскурс у світ Великого педагога, який понад усе любив дітей і присвятив їм своє життя. Надія Тимофіївна коротко розповіла автобіографію Василя Сухомлинського та познайомила учасників заходу з його визначними досягненнями в педагогічній науці. Понад 1500 малих казок для дітей, новел, притч, більше 500 монографій та науково-практичних і літературно-публіцистичних праць.
Після закінчення Полтавського педагогічного інституту з 1938 року і до початку Другої світової війни Василь Олександрович працював в Онуфріївській середній школі на Кіровоградщині вчителем словесності. У липні 1941 року його було призвано до війська. На фронті Василя Сухомлинського двічі було поранено, він довго лікувався в евакогоспіталях. Тяжким було поранення в руку, але він не дозволив хірургові ампутувати її, усе твердив: «Ні! Я вчитель!»
Після війни Василь Олександрович працював директором Павлиської середньої школи на Кіровоградщині. Цім навчальним закладом він керував до кінця свого життя. Саме ці роки стали найпліднішим періодом його науково-практичної та літературної діяльності, саме в ці роки він написав найкращі книги, статті, художні твори для дітей та юнацтва. Остання праця «Серце віддаю дітям» в 1974 році була удостоєна Державної премії УРСР. Ще в 1968 році Василю Олександровичу присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці, того ж року він був обраний членом –кореспондентом АПН СРСР.
В 1970 році Василь Сухомлинський тяжко захворів. Коли діти з квітами прийшли до лікарні провідати свого вчителя напередодні нового навчального року, він їм сказав: «Ви ідете до школи, а я іду з життя». Другого вересня 1970 року серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися.
На гранітному обеліску в Павлиші викарбувано дві дати: 28.09.1918 – 2.09.1970. Перед початком кожного навчального року нинішні учні та вчителі Павлиської школи відвідують могилу видатного педагога-земляка.
А ми – українці, часто згадуємо його крилаті слова про школу:
«Програми в усіх одні і ті ж, підручники однакові, але школи різні, тому що різні вчителі.
Особистість вчителя – наріжний камінь виховання.
До хорошого уроку вчитель готується все життя.
У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душі яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – це внутрішні сили дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися.
Школа – не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності, і найважливіше завдання школи – виховання здібностей».
На закінчення виступу Надія Кольцова прочитала кілька своїх поезій для дітей про своє босоноге дитинство в селі Антонівка на Варвинщині.
Інтерактивний виховний захід «Свою Україну любіть!» в Требухівській ЗОШ І-ІІІ ступенів закінчився куштуванням символічного святкового короваю та фотосесією присутніх.
Віра КРАВЕЦЬ