Поради фахівця

Ситуація в Україні важка, але далеко не катастрофічна. Одразу хочеться сказати, що ми вже перемогли. Хоча б тому, що ми вистояли.

1953449

Держава, в якій президент і багато високопосадовців готували Україну до поразки, зрадили її й підло втекли, завдяки народу встояла. Народ наш згуртувався й успішно протидіє армії Російської Федерації, яка за потужністю є другою в світі після армії США.

Втрати серед Російській армії, ополченців, козачків і всяких найманців значно більші, ніж у нас.

Ми перемогли, тому що мета й ціль, яку ставив перед собою Путін не досягнута. Україна має майбутнє виключно без Російської Федерації. Російська Федерація без України існувати не може. Це чудово зрозуміли в Москві ще за часів Петра I, тому Україна Путіну потрібна, для того, щоб на розвалилась Російська Федерація, й для того, щоб самому утриматися при владі.

На моє глибоке переконання Російська Федерація максимум, через 5 років, у вигляді як державне утворення, перестане існувати. Той, хто кричить про федеративний устрій України, повинен розуміти, що це можливо тільки тоді, коли Кубань, Ростовська область, Воронезька, Білгородська увійдуть до складу України на правах Федерації.

Зараз дуже багато кажуть про виключно військову перемогу. Я вважаю це не зовсім правильно: перемога можлива лише в комплексі.

Я виокремлю чотири складові: дипломатична, політична (економічна), інформаційна та військова.

Дипломатична. Потрібно протидіяти дипломатичній війні Російської Федерації, залучати до цього всі наші можливості та ресурси, щоб Європа зрозуміла, що Україна у війні з Росією воює за Європу. Тому Європа повинна бути не просто стурбована, а надавати нам реальну військово-технічну допомогу. Швидше змінювати свої закони та приймати потрібні рішення.

Особливу увагу потрібно звернути на роботу з Китаєм. У Росії зараз залишився практично один серйозний партнер. І якщо ми зможемо переконати Китай не працювати з Росією, це буде дуже серйозною втратою для Російської Федерації і зараз, і в найближчому майбутньому. У Верховній Раді України існує Комітет у закордонних справах і ще декілька депутатських робочих груп по роботі з міжнародними організаціями та партнерами за кордоном. Чому в цій площині працює тільки один МЗС? За що ці депутати отримували гроші в цих комітетах? І продовжують їх отримувати?

Політично-економічна. Ніяка війна не може завадити проводити реформи, приймати закони й успішно працювати багатьом міністерствам і відомствам. Хочеться запитати: скільки наш потужний військово-промисловий комплекс з березня місяця відремонтував і відправив на фронт різноманітної техніки й озброєння. Тим більше, що гроші для цього є. Російська Федерація знищує економіку України – Захід – допомагає. Путін дуже боїться, що коли громадяни Росії побачать, що українці живуть значно краще, то вони знесуть і Путіна, і всіх інших. Я запропонував би зараз у Верховній Раді прийняти закон, згідно якого частина районів Донецької та Луганської областей перейшли б в адміністративне підпорядкування Харківської, Дніпропетровської та Запорізької областей. А з інших районів Луганської та Донецької областей створити одну з центром в Маріуполі. Якщо до цього потрібно внести поправки до Конституції, то їх потрібно вносити. На цій території,  вважаю, доцільно ввести пряме Президентське правління, заборонити роботу депутатів всіх рівнів (вони вже півроку й так не працюють), у тому числі й міських голів. На керівні посади призначати рішенням у Києві.

Окрема розмова стосовно тих політиків і посадовців, що мають сепаратистські настрої та прямо чи опосередковано працюють на Росію проти України. У першу чергу це стосується представників Комуністичної партії України та Партії Регіонів. Усіма законними способами блокувати їхню сепаратистську діяльність і створити всі умови для того, щоб вони не прийшли до влади в майбутньому.

Всіх громадян, бажаючих виїхати з України, без зайвих розмов і перешкод позбавляти громадянства України та сприяти виїзду в Російську Федерацію. Всіх керівників різного рівня, чиновників і генералів, які не змогли протидіяти сепаратистським настроям на своїй території або в підлеглих їм структурах, проявили слабкість чи непрофесіоналізм, звільняти, а якщо треба віддавати під суд.

Інформаційна. Змінити кардинально інформаційну політику. Вона повинна бути спрямована на громадян Російської Федерації. А це вже називається: контрпропаганда. Форма подачі інформації в нашій державі повинна бути спокійна, виважена, без паніки, вселяти в людей упевненість у перемозі. Організувати плідну співпрацю між Союзом солдатських матерів Російської Федерації та Україною. Одна мати завжди зрозуміє іншу матір.

Без зволікань, але обережно треба розглянути питання про існування в Україні однієї Української православної церкви. Бог у нас один, але в наших країнах різні президенти, гроші, молитви та цілі. Московський патріархат має порядкувати в Росії, відповідно до назви, а Київський патріархат – в Україні.

Війна починається й закінчується в головах і душах людей. Той, хто володіє думками й серцями людей, той і перемагає.

Своє слово повинні сказати різноманітні громадські, творчі, професійні, козацькі та інші спілки.

Мені дуже соромно за те, що з березня та до цього часу подібні організації себе не проявили, не висловили своєї позиції офіційно відносно держави, в якій вони живуть і працюють, відносно подій, що сталися.

Військова. З березня та по сьогодні, наскільки мені відомо, військова доктрина залишилася стара. Іншими словами – ніяка. Я чудово розумію, що це не проста робота, але для того, щоб її переписати, потрібна невелика група фахівців, яких у нас достатньо, політична воля та тиждень-два. У цій військовій доктрині чітко повинно бути вказано, що для України агресором є держава зі сходу. Це нам дасть додатковий плюс для більш плідної та зрозумілої співпраці з НАТО. Є серйозні запитання до Міністра Оборони, Начальника Генерального штабу і Керівника Головного розвідувального управління. Тільки за те, що Міністр Оборони і Начальник Головного штабу не доповіли Президенту України про прорив військ Російської Федерації через Амвросіївку в бік Іловайська, і неприйняття адекватних рішень в цій ситуації, треба їх вже знімати з посад.

Військовий стан. Його введення чи не введення не є панацеєю. Для виконання завдань на сході України мало що вирішує. Тут більше мінусів, ніж плюсів. Якщо дивитися на ситуацію з позиції комбата чи командира бригади, то військовий стан має більше плюсів, а з точки зору державного діяча для досягнення перемоги військовий стан має більше мінусів: гроші до держави перестають надходити у будь-якому вигляді, інвестори з країни втікають, курс національної валюти стрімко падає, інфляція зростає, невдоволення в країні теж, будь-яка допомога, в першу чергу військово-технічна з боку держав НАТО призупиняється. Кому це все вигідно? – тільки Путіну. Хіба потрібен військовий стан, щоб люди на ВПК працювали в три зміни? Для закриття державного кордону України у Сумській, Чернігівській і Харківській областях військовий стан також не потрібний. Це все організаційні питання, що вирішуються у робочому порядку на кожному відповідному рівні. На будь-яку збройну агресію команда повинна бути тільки одна: «Знищити та доповісти». Ми повинні всі чітко зрозуміти, що це війна кожного з нас: якщо ми не зупинимо ворога в Донецькій і Луганській області, він прийде в Київ. І ті, хто приймає участь в АТО, воюють і за себе, і за нас. Якою б далекою від війни не здавалася наша щоденна діяльність, кожен з нас повинен працювати на перемогу – перемога складається з багатьох частин. До речі, допоки наші діди та прадіди у 1941 році цього не зрозуміли, перемога була далекою.

Кроки у військово – адміністративній сфері:

– треба створити прикордонні війська;

– в СБУ створити окремий відділ по боротьбі з сепаратизмом;

– посилити роботу контррозвідки. Бачу, що наша СБУ на цьому шляху робить серйозні кроки вперед;

– у кожному військовому підрозділі повинна бути група офіцерів СБУ для виявлення агентурної діяльності противника та для роботи зі своєю агентурою групою на контрольованій ворогом території;

– доручити керівникам областей, або їх першим заступникам підготувати керівництво та групи для ведення партизанської війни;

– з диверсійно-розвідувальними групами противника ефективно працюють саме диверсійно-розвідувальні групи, тому до спецпризначенців повинна бути окрема увага та повага. Використовувати їх як піхоту – це злочин;

– у веденні бойових дій акцент зробити не на оволодіння населеними пунктами, а на перекриття доріг, що позбавить ворога підкріплення та матеріально-технічного забезпечення й вірогідно виведе його з міст і містечок.

– у населених пунктах необхідно воювати не батальйонними бригадами, а штурмовими групами, створеними на базі взвод-рота (20-80 чоловік) посиленими трьома-чотирма танками, розвідкою, снайперами, саперами, протитанковими гарматами та мінометами. Прямо зоні АТО організовувати підготовчі курси командирів цих груп. Протягом 5-10 днів з числа тих молодших офіцерів, що вже приймали участь в АТО і зарекомендували себе, як молоді, авторитетні та професіональні офіцери;

– небезпечні ділянки повинні бути підготовані до мінування;

– ми повинні нав’язувати противнику наші умови ведення війни. Для цього повинна добре працювати розвідка, у тому числі й агентурна;

– рішення приймати швидко, сміливо, без зайвого погодження та нести за це персональну відповідальність;

– створити добровольчу інтернаціональну бригаду з військових країн Прибалтики та Польщі;

– на звільнених територіях, крім представників державної влади, повинні бути призначені військові коменданти із завданням охорони, а за необхідності і оборони зазначеної території;

– у всіх обласних центрах створити батальйони територіальної оборони для посилення оборони важливих об’єктів.

– усі добровольчі батальйони підпорядкувати Міністру внутрішніх справ або Збройним силам та посилити їх важкою технікою. Принцип комплектації залишити виключно добровольчим;

– кожна бригада, корпус на базі своїх учбових центрів повинні готувати кадровий резерв та при необхідності проводити ротацію;

– роботу військкоматів посилити за рахунок офіцерів, що пройшли АТО і за станом здоров`я не можуть повноцінно виконувати свої обов’язки.

Сергій КОВТУН, полковник запасу

Для телеканалу «112 Україна», 08.09.2014

http://112.ua/video/programma-voennyy-dnevnik-vypusk-ot-078-09-2016.html

Опубліковано у Інше. Додати до закладок постійне посилання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.