Малював Шевченко німкеню – оголену натурницю, яка в нього і закохалась та називала його «Чевченко» (німці так вимовляють). Тож Шевченко так і підписав рисунок – «Чевченко». Дотепний був чоловік!
Коли Шевченко повертався із заслання, у Нижньому Новгороді відомий письменник Павєл Мєльніков – Пєчєрський в компанії став говорити про історію свого краю. Та коли перейшов до історії України, то зупинився, помітивши Шевченків пильний погляд. «Що ж ти, Павле Івановичу, далі не брешеш? – спитав Шевченко Мєльнікова. – Ти вже наср… у три короба, с…и й у четвертий». Потім спокійно, методично пояснив промовцеві, що історію України знає як свої п’ять пальців і брехати не дасть. (Зі спогадів Георгія Дем’янова, опублікованих 1893 року).
У повісті «Художник», яку Шевченко писав на засланні, де не мав доступу до енциклопедій, він глибоко аналізує творчість десятків європейських художників. А його «Натюрморт» 1859 року – жіноча статуетка зі спини, що сприймається, як жива, та годинник без стрілки є, на переконання мистецтвознавців, початком сюрреалізму, який з’явиться в Європі через …сотню років.
У Шевченка є автобіографічне зображення голого. Бреде як мандрівний Меркурій. Та це значно краще, ніж матюки Пушкіна, збережені в академічному зібранні творів.
Українська культура значно вища за російську – про це говорили Максім Горький і Глінка, Чайковський і про це співає Малінін. Шевченко наш вищий за розрекламовані зразки російської літератури – скажімо, коли Пушкін оспівував кавказьку війну, Шевченко писав «За горами гори, хмарою повиті…», де їдко і болісно викрив перед Божим світом криваву натуру російського наступу на вільних горців. Росія Шевченка не читала і знову наступила на ті самі граблі із чеченською війною.
З книги Василя Чепурного «Акурайку»
Дякую за таке повідомлення. Виявляється ми багато чого не знаємо про Тараса Шевченка.