28 жовтня – День визволення України від німецько-фашистських загарбників, який було встановлено Указом Президента України №836/2009 від 20.10.2009 року з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності Українського народу у Другій світовій війні.
Верховна Рада України постановою від 21 травня 2013 року № 299-VII «Про відзначення 70-річчя звільнення України Червоною Армією від фашистських загарбників» постановила відзначити 28 жовтня 2014 року 70-ту річницю визволення України Червоною Армією від німецько-фашистських загарбників.
Станом на сьогодні вищезгадані Указ і Постанова є чинними.
Український інститут національної пам’яті пропонує використовувати термін «вигнання нацистських окупантів з України» замість словосполучення «звільнення України від фашистських загарбників».
І це зовсім не впливає на значення цієї події для України.
Саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від нацизму в ході Другої світової війни.
У грудні 1941 – січні 1942 рр. радянські війська організували перший великий контрнаступ на території України, але були зайняті лише незначні ділянки в Криму та під Барвінковим Харківської області. Спроба навесні 1942 року розвинути попередній успіх призвела в Криму та під Харковом до двох катастрофічних поразок радянських сил та їхнього відступу аж до Волги. У результаті вся українська територія була зайнята німецькими військами.
Після Сталінградської битви (листопад 1942 року – лютий 1943 року) хід війни докорінно змінився. У лютому 1943 року радянські війська зайняли Харків та деякі інші українські міста, але вже в березні 1943 року залишили їх внаслідок німецького контрнаступу.
Остаточне визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 року). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. Протягом вересня-жовтня 1943 року тривала героїчна битва за Дніпро, уздовж якого гітлерівські війська намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони. Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва від нацистів.
У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, протягом серпня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію успішних наступальних операцій. Найважливішими з них були: Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 року – 17 лютого 1944 року) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).
Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород. 28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на околиці міста Чоп на Закарпатті, але боротьба на цій ділянці розтягнулася аж до кінця листопада. Гітлерівські війська остаточно залишили територію сучасної України 25-26 листопада 1944 року. Влітку 1945 року, згідно міждержавного договору, Чехословаччина передала Радянському Союзу Закарпаття, яке увійшло до складу УРСР. Однак, днем визволення України від від фашистських загарбників було визначено 28 жовтня, а не 25 чи 26 листопада.
В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій нацистських окупантів.
За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів воїнів Червоної Армії, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано 714 міст і містечок, 28 000 сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено 16 150 промислових підприємств, 18 000 медичних закладів, 33 000 закладів освіти.
Внесок України у розгром гітлерівської Німеччини та її союзників важко переоцінити.
Жителі УРСР взяли активну участь у протидії гітлерівській агресії. За весь час війни між СРСР та Третім Рейхом 1941-1945 років жителі УРСР складали приблизно 7 мільйонів або 23% особового складу Збройних сил СРСР, що більше, ніж військо Великої Британії, яка мобілізувала близька 6 мільйонів своїх громадян. Українці воювали у складі радянських збройних сил і партизанських загонів, були відзначені багатьма високими нагородами. Вихідці з України були представлені серед командного складу збройних сил СРСР.
Українцями були маршали Семен Тимошенко, Родіон Малиновський, Андрій Єрьоменко, Павло Рибалко, Сергій Руденко (еародився в смт Короп на Чернігівщині), генерали Василь Герасименко, Пилип Жмаченко, Кирило Москаленко, Іван Кириченко та інші. Маршали й генерали українського походження очолювали більше половини з 15 фронтів, які діяли в період боротьби з німецько-фашистськими загарбниками.
За оцінками Інституту історії НАНУ, прямі людські втрати України становили від 8 до 10 мільйонів осіб, що більше ніж сукупні людські втрати Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, Франції, Польщі та Канади (близько 7,4 мільйонів).
Для потреб фронту працювала потужна промисловість УРСР, значна частина якої евакуйована в тил – до Росії та Середньої Азії.
Україна була серед республік СРСР, які перші прийняли на себе удар гітлерівських військ. Бої на території України розтягнулися із заходу на схід більше, ніж на тисячу кілометрів і тривали понад рік. Це дозволило зосередити військові та промислові ресурси у внутрішніх регіонах СРСР, підготуватися до контрнаступу взимку 1942 року.
В ході війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців, серед яких було чимало і наших земляків.
У ці дні варто згадати наших співвітчизників, які своєю мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини, усіма силами, інколи ціною власного життя та втратою здоров’я, наблизили день звільнення України від фашистської окупації.
На момент створення ветеранського об’єднання земляцтва 7 травня 2002 року до його складу входило 74 учасники війни. На сьогодні залишилося 24, а 50 відійшли у вічність. Вічна їм пам’ять.
Тож, шановні живі ветерани, прийміть від нашої багатотисячної Чернігівської громади сердечні вітання з нагоди 70-річниці визволення України від нацистів у Другій світовій війні!
Скільки б не спливало часу, ми будемо пам’ятати та схиляти голови перед мужністю того покоління, яке вистояло та звільнило нашу Батьківщину від ненависного ворога. Це досягнення увічнює героїзм наших людей, їх мужність, любов до Батьківщини та самопожертву в ім’ я наступних поколінь. В кожній українській родині віддають данину шани та поваги тим, хто в лиху годину війни мужньо боронив нашу землю, тим, хто не повернувся з кривавих полів, тим, хто відродив країну з руїн. Земний уклін і безмежна вдячність вам, дорогі воїни-переможці, за мирну блакить неба, за вільну землю, за честь і гідність Батьківщини!
Бажаємо вам, вашим рідним і близьким міцного здоров’я, щастя, радості, миру та злагоди! Світла та вічна пам’ять загиблим воїнам! Честь і слава живим героям визволителям!
Нехай світло Перемоги над нацистськими окупантами в Україні, додає нам усім сил і наснаги для добрих справ в ім’я щасливого та мирного майбутнього нашої країни, в час коли вже інший агресор знову на території нашої держави!
Сергій КУДІН, голова об’єднання ветеранів війни