У світ вийшов №2 (218) газети «Отчий поріг».
FaceBook
Останні коментарі
- Анатолій Пінчук до У Національному музеї Голодомору-геноциду презентовано збірник Івана Забіяки про Голодомор на Талалаївщині
- Анатолій Пінчук до Презентація збірника про Голодомор 1932-1933 років у Талалаївському районі на Чернігівщині
- Анатолій Пінчук до Прийняли рішення по нагальним питанням
- Наталія Тимошенко до Прийняли рішення по нагальним питанням
- Іван Забіяка до Про сайт
-
Недавні записи
- Оперативна інформація
- «Вбивство голодом». УІНП презентує нове відео до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років
- Світ повинен звучати так, щоб Путін справді боявся розширювати війну та відчував реальні наслідки своїх вчинків
- Андрій Сибіга провів у Києві переговори з міністром закордонних справ Чеської Республіки Яном Ліпавським
- 34 зрадники України позбавлені державних нагород України
Прочитав на стор. 5 таку фразу: «Наше земляцтво ніколи не було байдужим до кривавої війни на сході України…» І – не стримався.
Люди земляцтва – так! А газета земляцтва – ні! Минулого року я писав про 2014 рік та про нашу газету. Ось тут: http://chz.org.ua/shche-raz-pro-seryoznu-khvorobu/
Для прикладу, в газеті за травень 2014 року жодної згадки про «криваву війну на сході України»: http://chz.org.ua/wp-content/uploads/2014/05/Otch_p5.14.pdf
В грудневому коментарі я згадував ВЕРЕСНЕВИЙ номер газети 2014 року, теж жодної згадки про «криваву війну на сході України» : http://chz.org.ua/pam-iataymo/#comments То що це тоді було, якщо не байдужість, то якийсь сіверянський сепаратизм?
Далі читаю: «…голова обласної ради Ігор Вдовенко…» «…повернув присутніх у глибоку історію та оголосив про початок підготовки до відзначення 1000¬ліття Чернігівського князівства, адже в 1024 році князі Ярослав Мудрий та Мстислав Володимирович уклали принципи спільного управління.»
Та було трохи не так – в 1024 році лише відбулась битва між військами князя Ярослава Мудрого і військами його брата князя Мстислава Володимировича (що були набрані з сівер) біля с. Листвена (зараз село Малий Листвен Ріпкинського району), де переміг Мстислав Володимирович. (Ось він, перший сіверянський сепаратизм!)
І лише 1026 року князі домовились, що лівобічну Русь з Черніговом взяв собі Мстислав, правобічну з Києвом — Ярослав. Та вже в 1036 році після смерті Мстислава ці землі знову перейшли під владу Ярослава Мудрого. То що тут святкувати?
18 жовтня 1239 Чернігів захопили монголи, і лише у 1355–1356 роках Чернігів був звільнений від влади Золотої Орди литовсько-руськими військами під керівництвом литовського князя Ольгерда Гедиміновича, який приєднав землі Чернігівського князівства до Великого князівства Литовського і Руського.
У 1496 році Великий князь Литовський Олександр Казимирович надає Чернігів «для годування» князю-московиту Семену Можайському, який попросив політичного притулку в Литві, тому що ворогував із великим князем московським Іваном III. Але вже 1500 року цей князь, вчинивши ДЕРЖАВНУ ЗРАДУ, разом з іншими сіверськими князями-емігрантами з Московії, переходить на державну службу до московського князя Івана III – «собіратєля зємєль» (який, до речі, і зробив гербом Московії двоголового орла-виродка, що зараз також теліпається на гербі Чернігівської області). Це спровокувало чергову московсько-литовську війну. У квітні 1500 року Чернігів було окуповано московськими військами. Читайте тут: https://uk.wikipedia.org/wiki/Чернігівське_князівство
То що, в квітні 2020 будемо святкувати Другу державну зраду сіверян?
Як згодом в 1708 році сіверяни зрадили вже гетьмана Івана Мазепу, шукайте і читайте самі. Результатом був Батурин, та інші дикі азійські звірства московитів. Україна перестає існувати, як держава. Згодом Московія стала іменувати себе «Rusia», потім «Россія» (та штучно виведений «россійскій язик» – мова, схожа на українську, але з болгарською граматикою та деякими татарськими словами, з’явиться лише через півстоліття)…
Вкрали все, навіть історію. В останні роки докрадати історію активно допомагає росіянам пропагандист «русского міра» історик-археолог Петро Толочко. Дивіться ВІДЕО: http://vybor.ua/article/Persons_and_personalities/akademik-petr-tolochko-ne-ishchite-gospoda-chistoty-v-krovi-ishchite-ee-v-razume-i-sovesti.html
То з ким ви, панове чернігівці?
P. S. До 1918 року на гербі “Чєрніговской губєрнії» був звичайний орел, з однією головою. А дві голови на гербі в наш непростий час вказують на герб країни-агресора, і навівають у декого сепаратизм.
ЩОЙНО ПРОЧИТАВ ПРО ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКУ ПОДІЮ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ
Пам’ятаю, свого часу, в газеті «Отчий Поріг» за лютий 2020 (число 2 (218) в статті на стор. 10-11 я прочитав такі рядки «А нещодавно завершив роботу над повістю про О. Івахненка відомий письменник, доцент Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя Олександр Забарний.»
І от нарешті ця повість побачила світ:
«10 грудня відбулася презентація книги О. Забарного «МИТЕЦЬ ЧИСТОГО СЕРЦЯ». Книга присвячена нашому земляку, українському художнику-графіку, живописцю Член-кореспонденту Національної академії мистецтв України, заслуженому художнику України, лауреату Національної премії України ім. Тараса Шевченка – Олександру Івахненку.
Презентували книгу автор – Олександр Забарний – український вчений-філолог, літературознавець, поет, прозаїк, драматург, кандидат педагогічних наук, доцент, доктор філософії в освіті, Член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України, декан філологічного факультету Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя (2003-2018). та Іван Забіяка – голова Благодійного фонду «Бібліотека альманаху «Вітряк»» імені Василя Горленка, український науковець, історик, літератор, лінгвіст, журналіст, громадський діяч, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри соціальних комунікацій Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
На презентації були представлені графічні роботи Олександра Івахненка із зібрання музею та видання творів Т. Шевченка з ілюстраціями художника.
До презентації долучилися зі своїми спогадами про Олександра Івахненка митці Петро Павлович Мироненко та Семен Тихонович Кантур.»
Прилуцький краєзнавчий музей імені Василя Івановича Маслова.
Джерело: https://www.facebook.com/pg/Прилуцький-краєзнавчий-музей-імені-Василя-Івановича-Маслова-1629535527297623/posts