Ще 15 березня 2013 року стало нетаємним спеціальне повідомлення про безчинства вчинені бійцями 10-ї мото-механізованої дивізії генерал-майора Павлова (Дмитра Миколайовича – прим. автора) над жителями села Великий Житин (рідне село першого Президента Незалежної України Леоніда Макаровача Кравчука – прим. автора) Олександрійського (нині Рівненського – прим. автора) району Рівненської області.
У повідомленні адресованому Микиті Хрущову, що зберігається у Галузевому державному архіві (ГДА) Служби безпеки України (СБУ), ф.16, оп.1, д.562, зокрема повідомляється:
«… У ніч на 10 січня 1946 року 10-та мото-механізована дивізія генерал-майора Павлова, проїжджаючи через село Великий Житин, Олександрійського району, Рівненської області, була обстріляна невідомими бандитами, у відповідь на це бійці частини вчинили над жителями села В. Житин дику розправу.
У цю ніч були повністю спалені 23 селянських господарства разом з майном. У вогні згоріло кілька місцевих жителів, велика кількість хліба і худоби.
Крім того, бійці цієї частини під час пожежі грабували майно населення, гвалтували жінок, били і вбивали громадян села.
Проведеним на місці події попереднім розслідуванням встановлено, що в результаті цієї звірячої розправи над мирними жителями села Великий Житин постраждало багато сімей інвалідів Вітчизняної війни і осіб, які перебувають у Червоній Армії.
Так, спалений в своєму будинку інвалід Вітчизняної війни Карпюк, крім того спалені належні йому хлів, клуні з необмолоченим хлібом, худоба і все майно. Залишилися без даху над головою та засобів до існування дружина, двоє малолітніх дітей, старий і стара.
Убитий місцевий житель Працюк Степан Дмітрович – інвалід Вітчизняної війни, його господарство, весь хліб і майно, спалено.
Також абсолютно спалено господарство жительки села Процюк Ганни, її одного сина інваліда Вітчизняної війни побили, а другого – демобілізованого з Червоної Армії забрали з собою і доля його невідома.
Побили та забрали з собою інваліда Вітчизняної війни – Антонюка Данила Андрійовича.
Переселенка з Польщі Цвіркалюк Надія і її тримісячна дитина вбиті з вогнепальної зброї. Її господарство розграбовано та повністю спалено.
У дружини вбитого фронтовика Торчінюк Христини спалена хата і все майно.
Троє військовослужбовців згвалтували дружину червоноармійця – Ніколайчук Марію Афанасіївну, мати трьох малолітніх дітей, забрали у неї все носильні речі, а потім спалили сарай і клуню. У вогні загинули – корова, свиня і теля.
У дружини червоноармійця Мельничук Варвари Данилівни спалено все господарство. Залишилися без даху над головою і засобів до існування Мельничук і п’ять малолітніх дітей .
У жительки села Сабурій Мотрони Трохимівни, котра на утриманні має 7 дітей спалено все господарство. Сім’я залишилася без засобів для існування.
Розграбовано майно та спалені господарства у жителів села Мамчур Надії, Поліщука Степана, Харчука Михайла, Ющука Степана, Малярчук Висиліси, Стасюка, Стравинського й інших…».
Довідка
Вихідця з Чувашії Дмитра Миколайовича Павлова (1902-1965) за злочини його підлеглих у селі Великий Житин покарано не було.
Дивізію він буде очолювати ще більше року, після чого стане військовим комісаром Казахської РСР та буде обиратися депутатом Верховної Ради Казахської РСР IV, V, VI скликань.
На відміну від нього, українця із Скадовська (нині Херсонської області) Сергія Романовича Савченка (1904-1966), котрий підписав вищезгадане спеціальне повідомлення, через два роки після смерті Сталіна, в лютому 1955-го, відправлять у запас.
Олексій ОРЄХОВИЧ
Фото: архівний документ