З часів церковної реформи, з 1720 років велася політика по популяризації офіційного шлюбу, як єдино допустимого в очах Господа Бога та держави. Тож всі позашлюбні стосунки вважалася гріховними, а діти, що народжені у такий спосіб – знехтуваними.
Незаконнонароджені – на думку держави, не мали права на прізвище, по батькові, наслідування.
Понорницькій громаді пощастило, хоч би в тому плані, що жінки, що народжували поза шлюбом не мали додатку «покритка», а «незаконнонароджений» з часом при вчиненні правочинів, одруженні чи смерті записувався за прізвищем матері, часто без вказівки «незаконннонароджений».
Важливо, що особливого прискіпливого осуду зі сторони односельців таке народження не мало. У кожній родині малися такі випадки. Від бідняка до дворянина.
То ж чим цікава історія, котра припала мені до ока.
27 грудня 1904 року у козачки – дівиці міста Понорниця Марини Сергіївни Сороки народився син Степан.
І записали б того Степана незаконнонародженим.
Проте Марина була жінкою хоч і неграмотною, але сміливою, наполегливою і звернулася до священника Понорницькоі Михайлівськоі церкви із заявою про те, що в останніх числах березня 1904 року селянин міста Понорниця Григорій Моісейович Гапонов обіцяючи одружитися, зробив Марині дитятко.
Марина просила записати народженого Гапоновим до метричної довідки, на випадок, якщо така довідка потрібна для звернення до судового слідчого з метою притягнення ГригоріяГапонова до відповідальності.
І священник пішов на зустріч Марині.
Тож можна лише поаплодувати Марині! Як склалося її подальше життя? Є надія, що щасливо та без Григорія.
Такі історії повсякчас нагадують молодому поколінню, що «обіцяти – не значить одружитися!» у всіх сферах життя. Бережіть себе від «пустодзвонів»!
Станіслава МЕЛЬНИК-ОРЄХОВИЧ