У цьому причернігівському селі стояли мирні окупанти (!), бо тут жив їх генерал. Але всі, навіть генерали, хочуть їсти – тож у місцевого фермера взяли кілька корів і пообіцяли заплатити. Генерал дав таку команду.
Але грошей фермер не отримав. Бо прапорщик російської армії відверто йому сказав – мовляв, панімаєш, доки до мене гроші дійшли від генерала, 25 відсотків забрав його заступник, а ще 25 – той, що під ним, а до мене дійшли 50 відсотків, але 25 я повинен приберегти для майбутніх розрахунків, ну, а останні 25- собі. Математика шо нада! Як там у Салтикова- Щедріна про мужика, що генералів прогодував? Нічого не міняється. Недарма той же Салтиков-Щедрін казав – розбудіть мене через сто років і спитайте як справи в Росії і я скажу: Воруют-с!
Фермер не здивувався. Але, між іншим випитав де міни вони наставили і, як тільки підійшли наші – пробрався до них та повідомив, щоб не підірвалися.
Згадалося народне: «Йшли мо…калики – поз’їдали наші волики, а як вернуться здорові – поз’їдають і корови!».
Василь ЧЕПУРНИЙ