Шановний пане Прем’єр-міністре Фіало!
Шановні учасники форуму!
Пані та панове!
Я вдячний за можливість звернутися сьогодні до вас.
Сьогодні вже 189-й день повномасштабної війни українського народу за свободу. І це війна за свободу не тільки для наших людей. У різні часи і в різних частинах світу відбуваються саме такі битви, у яких свобода перемагає або програє. Не для одного народу – для багатьох. Для багатьох країн і на довгий час.
Всі ми пам’ятаємо 1968-й рік. Пам’ятаємо, як люди тоді відчули прагнення до свободи, як боролися за свободу і як у центрі Європи виник історичний шанс на свободу для величезного простору, який у той час був під владою тиранії.
Цей шанс був знищений радянськими танками в Празі. Світ тоді не відчув, якого масштабу ця битва і що саме знищується. Не відчув, яким був би результат перемоги, і не захотів одразу побачити, до чого призведе поразка свободи в цій битві.
Європа й досі змушена долати наслідки того, що тиранія змогла тоді втриматися ще на 20 років. Змогла втриматися завдяки тому, що свободі не допомогли. Не допомогли їй проявити себе на повну силу. Не озброїли її так, як було треба. І не об’єдналися заради неї.
До чого це призвело? До смертей і страждань. До хвилі біженства. До того, що країни сходу й центру Європи ще на десятиліття залишилися без свободи. І не тільки без політичної, культурної чи особистої свободи людей. А й без економічної свободи, без багатьох проявів нормального соціального розвитку. Лише діти й онуки змогли отримати ті можливості й добробут, що мали бути по праву ще в покоління їхніх батьків, які були молодими в час Празької весни.
Але найстрашніше те, що у прихильників тиранії, які жили в той час і які бачили знищення свободи танками, у всіх, кого дратує свобода, у всіх, хто зневажає право народів на самовизначення, саме тоді виникла ілюзія, що свобода програє танкам.
Ілюзія, що нібито треба бути достатньо жорстоким, нібито треба ввести достатню кількість танків, нібито треба залякати демократичний світ – і свобода не витримає, неминуче впаде.
Ви чуєте саме цю ілюзію, коли противники свободи кажуть, що нібито треба рішучіше давити танками той чи інший протест, те чи інше повстання. Коли вони кажуть, що треба просто кинути більше танків, щоб придушити незалежність того чи іншого народу.
Ця ілюзія наробила багато зла після 1968 року. І ця ілюзія – в основі повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке розпочалося 24 лютого.
Але саме тут, на нашій землі, і саме зараз, у наш час, ми маємо історичний шанс розбити цю ілюзію!
В Україні зараз – вирішальна битва за свободу. Я вдячний вам за те, що ми в цій битві не наодинці. Я вдячний за підтримку, яку ми одержали. Вдячний за об’єднання, яке ми зберігаємо.
Я хочу відзначити роль Чехії в захисті свободи – це справді вагомо. Особиста залученість пана Прем’єр-міністра Фіали, багатьох представників вашої держави – вона справді для нас важлива.
Ми вже зробили багато. Тиранія відчула, що вільні народи вміють захищатись і що перемога свободи є абсолютно вірогідною. Це досягнуто на різних напрямках протистояння. Від передової, де наші українські воїни фізично захищають свободу, до політичної сфери, у якій нам вдалося досягти історичного результату заради Європи. Україна навіть у такий страшний час зробила все необхідне, щоб здобути статус кандидата в члени Європейського Союзу. Я вдячний народу Чехії, вашому уряду, парламенту за підтримку нас на європейському шляху.
Проте битва за свободу триває!
Протяжність лінії фронту на українській землі – 2,5 тисячі кілометрів. Активні бойові дії із застосуванням усіх можливих видів озброєння, окрім, на щастя, зброї масового ураження, тривають на лінії в 1300 кілометрів. Уявіть цей масштаб! Це як дорога від Києва до Праги.
Росія кидає на фронт усе, що в неї є. А в неї залишилося дуже багато зброї і снарядів ще з часів Радянського Союзу. І окупанти не стримують себе нормами будь-яких конвенцій та навіть елементарної людяності. Вони жорстоко обстрілюють наші міста з артилерії. Щодня й щоночі люди гинуть від цих страшних обстрілів, від ракетних, авіаційних ударів.
Масовий терор проти людей на окупованій території досяг рівня, який Європа бачила тільки під час Другої світової війни від нацистів.
Росія шантажує Україну, Європу, світ радіаційною катастрофою на Запорізькій атомній станції. Вдумайтесь у це! Жоден ворог людства ще не доходив до такого шантажу – не перетворював атомну станцію на поле битви.
Тому нам усім разом потрібно зробити ще дуже багато, щоб перемогти у цій битві за життя.
Україна потребує постійної достатньої підтримки зброєю та снарядами. Щоб ми могли не просто утримувати фронт, а й вигнати тиранію з нашої землі, остаточно зруйнувати її плани з підкорення України та будь-кого іншого у Європі.
Також ми потребуємо фінансової підтримки, і всі лідери вільного світу, керівники європейських структур знають про цю потребу. Щоб перемогти у війні, потрібна фінансова стійкість.
Світ уже озброїв свободу в цій битві проти тиранії потужними санкціями проти Росії. Але потенціал держави-терориста ще не зруйнований цими санкціями. Росія ще досі сподівається на те, що адаптується до санкцій і зможе витримати тиск вільного світу. Отже, потрібні нові санкційні пакети. Від усіх без винятку.
За радіаційний шантаж на Запорізькій АЕС «Росатом» і вся атомна галузь Росії повинні отримати блокувальні санкції. Російські атомники працюють на повторення Чорнобильської катастрофи – це має бути покарано. Поки ще не пізно. Завдяки санкціям усі потенційні держави-агресори у світі мають побачити, що ціна радіаційного шантажу буде непідйомною для шантажиста.
Потрібно нарешті повністю заблокувати російську банківську систему. Скільки можна про це говорити? Це абсурдно, що російські банки досі можуть працювати зі світовою фінансовою системою, коли російська держава робить усе, щоб завдати світу якнайбільше шкоди!
Ми вже зняли гостроту продовольчої кризи, яку спровокувала Росія. Так само маємо зробити все, щоб зняти гостроту енергетичної кризи, за допомогою якої Росія намагається зруйнувати нашу єдність і здатність захищатися.
Росія робить усе, щоб цінова криза била по демократіях, била потужно, щоб у Європі та світі поширювався хаос. А отже, ми повинні зробити все, щоб прибрати будь-яку енергетичну залежність від Росії, щоб ліквідувати її можливість заробляти на енергоносіях і щоб допомогти людям вистояти в цій кризі.
Зі свого боку ми пропонуємо країнам ЄС свою електроенергію – вона значно дешевша, ніж на європейському ринку. Україна приєдналася до єдиної енергосистеми континенту. Можемо експортувати в рази більше електрики, ніж зараз. Завдяки цьому Україна здатна допомогти подолати цінову кризу принаймні своїм сусідам в Європейському Союзі, а це точно зменшить гостроту цінової кризи в усій Європі.
Ми повинні разом думати, як пройти цю зиму, враховуючи ситуацію на газовому ринку. Жодна країна Європи – ні Україна, ні Чехія, ні будь-хто інший – не має залишитися наодинці з газовою проблематикою, бо саме в цьому і є мета Росії. У тому, щоб ми не допомагали один одному.
І нарешті має бути ціннісне реагування на все, що тиранія принесла у Європу зараз. На весь цей терор.
Звичайно, я сподіваюся на вашу підтримку у створенні та функціонуванні Спеціального трибуналу для покарання за злочин агресії тих, хто розв’язав війну проти України. Звичайно, ми маємо зробити разом усе можливе, щоб кожен, хто вбивав, катував, депортував українців, був покараний. І, до речі, все це стане історичним покаранням зокрема й тієї системи, яка відправила танки до вас у 1968 році.
Ще один обов’язковий крок, який ми маємо зробити зараз. Ціннісний крок. Етичний. Досі у європейських країнах можуть працювати російські пропагандисти. Досі у європейських країнах доступне російське телебачення, яке є чи не найбільшим дезінформатором у світі. І проти кого вони працюють, скажіть мені? Що саме вони намагаються зруйнувати чи хоча б дискредитувати найперше? Європейську демократію!
І Європа потребує повного захисту від російської пропаганди. Жоден російський пропагандист не має залишитися на території ЄС. Жоден російський державний телеканал не має працювати на території ЄС.
І територія ЄС має бути закритою для тих громадян Росії, які використовують Європу, щоб перепочити від зла, якому вони потурають у себе вдома своїм мовчанням. Візові обмеження спонукатимуть громадян Росії відчувати, що за свободу потрібно боротися.
Закриття європейського візового простору для туристів з Росії точно захистить усі країни від убивць, які були у Солсбері чи у Врбетіце.
Пані та панове!
Я не сумніваюся, що ми з вами переможемо в битві за свободу. Я не сумніваюся, що ми здатні захистити Європу від будь-яких криз, які Росія створює. І я не сумніваюся, що ми відбудуємо все, що зруйнувала війна. Але щоб це все було, ми маємо не сумніватись і в тому, що ми збережемо нашу єдність – єдність усіх європейців, єдність вільного світу. Вірю, що чеське головування у Раді ЄС захистить і посилить нашу єдність. Всі, хто за свободу, мають бути разом! Разом до перемоги!
Я дякую вам за увагу!
Дякую за підтримку!
Слава Україні!
____________________
Vážený pane premiére Fialo!
Vážení účastníci fóra!
Dámy a pánové!
Jsem vděčný za příležitost vás dnes oslovit.
Dnes je to 189. den totální války ukrajinského lidu za svobodu. A tato válka za svobodu není jen pro naše lidi. V různých dobách a v různých částech světa se odehrávají právě takové bitvy, ve kterých svoboda vítězí nebo prohrává. Ne pro jeden lid – pro mnoho. Pro mnoho zemí a na dlouhou dobu.
Všichni si pamatujeme rok 1968. Pamatujeme si, jak tehdy lidé cítili touhu po svobodě, jak za svobodu bojovali a jak se ve středu Evropy naskytla historická šance na svobodu pro obrovský prostor, který byl v té době pod nadvládou tyranie.
Tuto šanci zničily sovětské tanky v Praze. Svět pak necítil rozsah této bitvy a co přesně bylo ničeno. Necítil, jaký bude výsledek vítězství, a nechtěl hned vidět, k čemu povede porážka svobody v této bitvě.
Evropa je stále nucena překonávat následky toho, že se tyranie dokázala udržet dalších 20 let. Dokázala se udržet díky tomu, že se nepomohlo svobodě. Nepomohly jí, aby se vyjádřila naplno. Nebylo ozbrojené, jak mělo být. A nesjednotili se kvůli ní.
K čemu to vedlo? K smrti a utrpení. K uprchlické vlně. Do té míry, že země východní a střední Evropy zůstaly bez svobody další desetiletí. A to nejen bez politické, kulturní či osobní svobody lidí. A bez ekonomické svobody, bez mnoha projevů normálního společenského vývoje. Jen děti a vnoučata mohli dostat příležitosti a blahobyt, který jim měl právem patřit v generaci jejich rodičů, kteří byli v době Pražského jara mladí.
Ale nejstrašnější je, že příznivci tyranie, kteří v té době žili a kteří viděli ničení svobody tanky, všichni ti, kterým svoboda vadí, všichni ti, kteří pohrdají právem národů na sebeurčení, právě tehdy měl iluzi, že svoboda prohraje s tanky.
Iluze, že má být dostatečně krutá, má zavést dostatečný počet tanků, má zastrašit demokratický svět – a svoboda nevydrží, nevyhnutelně padne.
Přesně tuhle iluzi slyšíte, když odpůrci svobody říkají, že je třeba rozhodněji potlačit ten či onen protest, to či ono povstání tanky. Když říkají, že stačí hodit další tanky, aby se potlačila nezávislost toho či onoho národa.
Tato iluze napáchala po roce 1968 mnoho zla. A tato iluze je jádrem rozsáhlé ruské invaze na Ukrajinu, která začala 24. února.
Ale právě tady, na naší zemi a právě teď, v naší době, máme historickou šanci tuto iluzi prolomit!
Na Ukrajině nyní probíhá rozhodující bitva o svobodu. Jsem vám vděčný, že v této bitvě nejsme sami. Jsem vděčný za podporu, které se nám dostává. Děkujeme za sdružení, které udržujeme.
Chci poznamenat roli České republiky v ochraně svobody – je opravdu významná. Osobní zapojení premiéra Fialy a mnoha představitelů vašeho státu je pro nás opravdu důležité.
Už jsme toho udělali hodně. Tyranie cítila, že svobodné národy se umí bránit a že vítězství svobody je naprosto pravděpodobné. Toho bylo dosaženo v různých směrech konfrontace. Od frontové linie, kde naši ukrajinští vojáci fyzicky brání svobodu, až po politickou sféru, ve které se nám podařilo dosáhnout historického výsledku v zájmu Evropy. I v tak hrozné době Ukrajina udělala vše potřebné pro získání statusu kandidáta na členství v Evropské unii. Jsem vděčný lidu České republiky, vaší vládě a parlamentu, že nás podporují na evropské cestě.
Boj za svobodu však pokračuje!
Délka frontové linie na ukrajinské půdě je 2,5 tisíce kilometrů. Aktivní bojové akce s použitím všech možných druhů zbraní, naštěstí kromě zbraní hromadného ničení, pokračují na linii 1300 kilometrů. Představte si toto měřítko! Je to jako cesta z Kyjeva do Prahy.
Rusko hází dopředu všechno, co má. A zbyla jí spousta zbraní a střeliva z dob Sovětského svazu. A okupanti nejsou omezováni normami žádných konvencí ani elementární lidskosti. Brutálně ostřelují naše města dělostřelectvem. Každý den a každou noc umírají lidé na tyto hrozné ostřelování, na raketové a letecké útoky.
Masový teror proti lidem na okupovaném území dosáhl úrovně, kterou Evropa zažila jen během druhé světové války od nacistů.
Rusko vydírá Ukrajinu, Evropu a svět radiační katastrofou v jaderné elektrárně Záporoží. Přemýšlejte o tom! Žádný nepřítel lidstva nikdy nedosáhl takového vydírání – proměnil jadernou elektrárnu v bitevní pole.
Proto musíme všichni společně udělat mnohem více, abychom tento boj o život vyhráli.
Ukrajina potřebuje neustálou a dostatečnou podporu se zbraněmi a střelivem. Abychom mohli nejen držet frontu, ale také vyhnat tyranii z naší země, konečně zničit její plány na podrobení Ukrajiny a kohokoli jiného v Evropě.
Potřebujeme také finanční podporu a všichni vůdci svobodného světa, šéfové evropských struktur o této potřebě vědí. Vyhrát válku vyžaduje finanční stabilitu.
Svět již vyzbrojil svobodu v tomto boji proti tyranii mocnými sankcemi proti Rusku. Potenciál teroristického státu však tyto sankce ještě nezničily. Rusko stále doufá, že se přizpůsobí sankcím a dokáže odolat tlaku svobodného světa. Proto jsou potřeba nové sankční balíčky. Od všech bez výjimky.
Rosatom a celý jaderný průmysl Ruska by měl dostat blokační sankce za radiační vydírání v Záporožské JE. Ruští jaderní vědci pracují na opakování černobylské katastrofy – to musí být potrestáno. Ještě není pozdě. Díky sankcím by všechny potenciální agresorské státy na světě měly vidět, že cena radiačního vydírání bude pro vyděrače neúměrná.
Je nutné konečně úplně zablokovat ruský bankovní systém. Jak moc se o tom dá mluvit? Je absurdní, že ruské banky mohou ještě spolupracovat se světovým finančním systémem, když ruský stát dělá vše pro to, aby světu způsobil co největší škody!
Již jsme odstranili ostrost potravinové krize vyvolané Ruskem. Stejně tak musíme udělat vše pro deeskalaci energetické krize, s jejíž pomocí se Rusko snaží zničit naši jednotu a schopnost bránit se.
Rusko dělá vše pro to, aby cenová krize zasáhla demokracie, tvrdě zasáhla, aby se v Evropě a ve světě rozšířil chaos. A tak musíme udělat vše, co je v našich silách, abychom odstranili jakoukoli energetickou závislost na Rusku, eliminovali jeho schopnost vydělávat peníze z energetických zdrojů a pomohli lidem přežít tuto krizi.
Z naší strany nabízíme naši elektřinu do zemí EU – je mnohem levnější než na evropském trhu. Ukrajina se připojila k jednotnému energetickému systému kontinentu. Můžeme exportovat mnohonásobně více elektřiny než nyní. Ukrajina díky tomu může pomoci překonat cenovou krizi alespoň svým sousedům v Evropské unii, a to rozhodně sníží závažnost cenové krize v celé Evropě.
Musíme společně přemýšlet, jak tuto zimu přečkat vzhledem k situaci na trhu s plynem. Žádná země v Evropě – ani Ukrajina, ani Česká republika, ani nikdo jiný – by neměla zůstat s problémem plynu sama, protože to je cíl Ruska. V tom, že si nepomáháme.
A konečně musí existovat cenná odpověď na vše, co tyranie nyní Evropě přinesla. Za všechnu tu hrůzu.
Samozřejmě doufám ve vaši podporu při vytváření a fungování Zvláštního tribunálu k potrestání těch, kteří zahájili válku proti Ukrajině za zločin agrese. Samozřejmě bychom měli společně udělat vše pro to, aby každý, kdo zabíjel, mučil, deportoval Ukrajince, byl potrestán. A mimochodem, to vše se stane historickým trestem zejména pro systém, který k vám v roce 1968 poslal tanky.
Nyní musíme učinit další nezbytný krok. Cenný krok. Etický. Ruští propagandisté mohou stále působit v evropských zemích. V evropských zemích je stále dostupná ruská televize, která je téměř největším dezinformátorem na světě. A proti komu pracují, řekni mi? Co přesně se snaží zničit nebo alespoň zdiskreditovat jako první? Evropská demokracie!
A Evropa potřebuje plnou ochranu před ruskou propagandou. Žádný ruský propagandista by neměl zůstat na území EU. Žádný ruský státní televizní kanál by neměl působit na území EU.
A území EU by mělo být uzavřeno těm občanům Ruska, kteří využívají Evropu k tomu, aby si odpočinuli od zla, které doma svým mlčením přehlížejí. Vízová omezení podnítí ruské občany k pocitu, že za svobodu je třeba bojovat.
Uzavření evropského vízového prostoru pro turisty z Ruska definitivně ochrání všechny země před vrahy, kteří byli v Salisbury nebo Vrbeticích.
Dámy a pánové!
Nepochybuji, že ty a já vyhrajeme bitvu za svobodu. Nepochybuji o tom, že jsme schopni ochránit Evropu před jakoukoli krizí, kterou Rusko způsobí. A nepochybuji, že obnovíme vše, co válka zničila. Ale aby k tomu všemu došlo, nesmíme pochybovat o tom, že zachováme naši jednotu – jednotu všech Evropanů, jednotu svobodného světa. Věřím, že české předsednictví v Radě EU ochrání a posílí naši jednotu. Všichni, kdo jsou pro svobodu, by měli být spolu! Společně k vítězství!
Děkuji vám za pozornost!
Děkuji za vaší podporu!
Sláva Ukrajině!