Цей портрет складається з 20 000 металевих цвяхів, на кожному з яких зображене одне й те саме жіноче обличчя. Такі зазвичай карбують на монетах чи медалях, які уособлюють велич правителів та тріумф переможців. Але в Приштині воно символізує велике спільне горе. Цей монумент, встановлений у 2018 році, зветься «Героїні».
Він нагадує про трагічні події війни в Косові, коли за рік з невеликим сербські злочинці зґвалтували понад 20 000 етнічних албанок. Монумент присвячений внеску жінок у війну в цілому. Але завдяки меморіальним заходам його стали більше ототожнювати з тими, хто пережив сексуальне насильство під час війни.
Обговорювати це складне питання з міжнаціональним підґрунтям у країні, де зберігається патріархальний устрій, не заведено. Чимало косоварів воліють «краще померти, ніж виносити на широкий загал таку ганьбу». Тож поява знаменитого монументу, а також створення Косовського центру реабілітації жертв катувань (KRCT) свідчать про зміни у ставленні до людей, котрі вижили після насильства під час війни.
Сьогодні жінки, які зазнали статевих злочинів, працюють в Асамблеї Косова, входять до державних структур, громадських організацій та отримують пенсійне забезпечення. Політики включають зобов’язання щодо постраждалих від насильства до своїх передвиборчих програм. Журналісти розповідають історії людей, які пройшли нелегкий шлях від неслави до суспільного визнання. Але 23 роки тому, коли громадські активісти створювали KRCT, з ними ніхто не хотів спілкуватися. Перед ними зачиняли двері, за якими залишалися самотні спаплюжені долі. Родичі постраждалих боялись розголосу, як вогню, і воліли ліпше терпіти на самоті, ніж отримати підтримку.
Детальніше тут: https://nsju.org/novini/dosvid-kosova-mozhe-dopomogty-ukrayini-zdolaty-naslidky-seksualnyh-zlochyniv-pid-chas-vijny/
Людмила МАКЕЙ