Непокаране зло повертається. Завжди.
Ці дні – 80-річчя спалення Корюківки. З людьми. Практично сім тисяч українців пішли на небо димом. Хто палив? Мадяри, якими керували німці. Хто бачив? Партизани Фьодорова – Попудренка, які визирали, як вовк із лісу, і нічого не робили, доки три дні (ТРИ ДНІ !) окупанти спокійно палили людей. Вулиця Попудренка досі є в Чернігові. Пам’ятник Попудренку досі стоїть перед обласною бібліотекою – не зняли навіть перед таким сумним ювілеєм.
Німці за свої звірства покаялися. І словами, і дойчмарками. А мадяри – жодного слова співчуття не зцідили зі своїх урало-фінських губ, які полюбляють гуляш і банош.
Як довів дослідник Віктор Моренець, у 1947 році в Чернігові публічно судили мадярських офіцерів, які палили мирні українські села. Їх визнали винними. Але згодом вони повернулися на батьківщину, бо треба ж було будувати гуляш- комунізм сталінського зразка. На батьківщині вони злочинцями не були. І коли прилетів у Будапешт Єльцин, то оголосив, що й Росія не визнає мадярських злочинців такими. Мадяри радісно повідміняли, які й були, визначення своїх кривавих офіцерів. І зараз юридично вони не є злочинцями. Попри спалені Корюківку, Єліно, Смолин, Козари … і не тільки на Чернігівщині.
Тому мало сьогодні слів пам’яті – має бути вимога від Українського інституту національної пам’яті, МЗС до парламенту і уряду Угорщини з вимогою про визнання злочинів, які не підлягають терміну давності.
Бо непокаране зло повертається. Ми це бачимо зараз по Орбану-Сіярто.
Василь ЧЕПУРНИЙ