Вірш друга нашого голови

Лишаючи світу ледачих,
Лишаючи світу невдячних,
Лишаючи світу пропащих,
Господь забирає найкращих.
У холод, у спеку і зливу,
Лишаючи світу сварливих,
Підступних, брехливих, блудливих,
Господь забирає щасливих.
То промисел Божий одвіку
Цей світ залишати калікам,
Від гніву спотвореним пикам,
Озлобленим, заздрісним, диким,
Потворним, розпусним і хтивим
Безжальним, пихатим, глузливим,
Цей світ залишивши зрадливим,
Господь забирає вродливих.
Тут скиглити й скаржитись марно,
На небі немає бездарних,
І першими до свого раю
Найкращих Господь забирає.
Так було од світу творіння,
Та прошу я в благоговінні,
Нехай Бог однині цю чашу
Проносить повз голови наші.

Євген РИБЧИНСЬКИЙ