А моя мрія таки здійснилася! Минулими вихідними разом із доньками раненько вирушили на Чернігівщину – мою малу батьківщину.
А напланували ж на цей день! Та майже все зробили: відвідали мою племінницю Олю та полюбувалися інтер’єром її хати, який вона бережно облаштувала в батьківській оселі – вишиті картини, килими, наволочки, виткані доріжки, а біля хати – різнобарв’я квітів…
Потім побували на приватній пасіці і ознайомилися з процесом народження меду, а пасічник Анатолій Павлович зі своєю помічницею Олею пригостили нас духмяним соняшниковим медом та іще і рамку з повними сотами подарували.
Після цього наша команда розділилася – Світлану залишили в Антонівському Будинку культури намалювати панно у щойно відремонтованому приміщенні для репетицій місцевих художніх самодіяльних колективів ( спеціальні акрилові фарби я заздалегідь закупила у Епіцентрі), а ми з Оксаною на кладовищі впорядкували могили рідних та низенько вклонилися похованням Героїв, які загинули, захищаючи нашу країну від рашистів.
Через кілька годин знову зустрілися в Будинку культури, помилувалися щойно завершеною роботою моєї Світлани разом із друзями, які завітали на нашу зустріч, я подарувала книги та світлини землякам. Але на цьому все не закінчилося. Ми іще купалися в Удаї, завітали на післяжнивне поле. Переповнені позитивними враженнями та задоволені поїздкою, повернулися додому вчасно.
Антонівка живе своїм повноцінним життям, щоденними клопотами та турботами, але попри все старається внести і свій вагомий внесок у наближення довгоочікуваної Перемоги: в селі проводяться благодійні заходи, збираються донати, плетуться маскувальні сітки, вшановується пам’ять тих, хто віддав свої життя , захищаючи нас від ненависних та жорстоких окупантів. ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ! – попросила написати на панно директорка Антонівського Будинку культури Надія Григорівна Волік.
Надія КОЛЬЦОВА