26 жовтня 1938 року Прем’єр-міністром уряду Підкарпатської Русі (Карпатської України) став Августин Волошин.
11 жовтня 1938 року Прага призначила Перший автономний уряд Підкарпатської Русі. Тоді його очолив представник русофільського напряму Андрій Бродій, який орієнтувався на підтримку Угорщини. Уряд, до складу якого увійшло четверо представників русофільського (Андрій Бродій, Стефан Фенцик, Едмунд Бачинський, Іван П’єщак) і двоє українофільського (Юліан Ревай та Августин Волошин) напрямів, проіснував недовго – 15 днів. 26 жовтня 1938 року Андрій Бродій був звинувачений Прагою у державній зраді за ведення таємних переговорів з Будапештом щодо приєднання краю до Угорщини і заарештований. Новим прем’єр-міністром був призначений отець Августин Волошин, який того ж дня склав присягу на вірність Чехословацькій республіці.
Вже на початку своєї діяльності новий уряд Підкарпатської Русі зазнав кризи. 2 листопада 1938 року відбувся перший Віденський арбітраж за участю Німеччини та Італії, за рішенням якого Чехословаччина була змушена передати Угорщині південні округи автономних Словаччини та Підкарпатської Русі, де мешкало переважно угорське населення. Закарпаття втратило понад 12 % своєї території (1 523 км2), на якій знаходилося 97 населених пунктів, у тому числі найбільші міста – Ужгород, Мукачеве, Берегове, де мешкало близько 175 тисяч осіб, серед яких понад 33 тисячі русинів-українців. Це стало значною втратою для автономного краю, особливо в економічному плані. Відповідно до ухвал Віденського арбітражу евакуація державних установ і майна з територій, переданих Угорщині, повинна була завершитися до 10 листопада 1938 року. Тому уряд Августина Волошина був змушений перенести свою канцелярію з Ужгорода до Хуста – нової столиці українського автономного краю в складі федеративної Чехословаччини.
22 листопада 1938 року Національні збори у Празі прийняли конституційні закони про автономію Словаччини та Підкарпатської Русі. Чехословаччина офіційно перетворилась на федеративну республіку. Кабінет Підкарпатської Русі у складі трьох осіб став складовою частиною центрального уряду в Празі. У найближчі п’ять місяців передбачалось провести вибори до представницького законодавчого органу української автономії – Сойму Підкарпатської Русі. Останній мав право змінити назву території краю та запровадити офіційну мову урядування. Однак вже 25 листопада 1938 року кабінет Августина Волошина видав розпорядження про запровадження на території краю української (малоруської) мови, а наприкінці грудня розпустив земський (крайовий) уряд у Хусті й офіційно дозволив вживати поряд із назвою «Підкарпатська Русь» також назву «Карпатська Україна». Виконавча влада в краї перейшла до уряду Августина Волошина. Пріоритетним напрямом його політики стала законотворча діяльність, спрямована на зміцнення статусу автономного краю як суб’єкта федерації у складі Чехословацької республіки.
Автономний уряд Августина Волошина проіснував до 15 березня 1939 року. Тоді на Соймі була проголошена незалежність Карпатської України та обрано її першого й останнього президента – отця Августина Волошина. Новим прем’єр-міністром та міністром закордонних справ став Юліан Ревай. Втім, новий уряд Карпатської України проіснував недовго – вже 16 березня 1939 року Хуст захопили угорські війська, а 18 березня 1939 року була окупована вся територія незалежого краю.
Джерело: Історія України
Р.S.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про присвоєння звання Герой України
За визначну особисту роль у боротьбі за утвердження
української державності п о с т а н о в л я ю:
1. Присвоїти посмертно звання Герой України з удостоєнням
ордена Держави ВОЛОШИНУ Августину Івановичу – президентові
Карпатської України у 1939 році.
2. Передати орден Держави і документи про присвоєння
Волошину А.І. звання Герой України на довічне зберігання
Закарпатському обласному краєзнавчому музею.
Президент України Л. КУЧМА
м. Київ, 15 березня 2002 року
N 257/2002