Нещодавно побували з доньками Світланою та Оксаною у Антонівці на Чернігівщині, на моїй малій Батьківщині.
За традицією зупинилися у Новій Греблі на мосту, щоб привітатися з древнім Удаєм, а у селі в першу чергу відвідали Алею Пам’яті, вклонилися і вшанували пам’ять загиблих земляків та поклали квіти до банерів з їх портретами.
Потім перейшли до Алеї Надії. Це вже вдруге ми навідалися сюди, – вперше були у квітні, коли щойно земляки одними з перших на Варвинщині започаткували і впровадили цю ідею. Про що мова? 7 квітня у селі Антонівка відкрили Алею Надії з портретами безвісти зниклих військових Антонівського старостинського округу. Захід під назвою «Надія, що між небом і землею» зібрав тоді родини, друзів та жителів села. Під час оголошення ведучою імен зниклих безвісти рідні по черзі відкривали прикриті прапорами своїх близьких. Кожен портрет нагадував про тих, кого чекають удома.
Виконувач повноважень Варвинського селищного голови Микола Гайдай подякував сім’ям за витримку й силу, побажав терпіння, віри та надії на повернення рідних. Також висловив сподівання, що кожна родина дочекається моменту, коли їхній Захисник повернеться додому та може власноруч зняти свій портрет.
Ведучою цього щемливого заходу була завідувачка сектору ветеранської політики Варвинської селищної ради, мати загиблого Героя України Сергія Божка – Ірина Прокопенко.
А 6 вересня у селищі Варва за ініціативи Ірини Іванівни Прокопенко створено та відкрито тематичну площину «Надія помирає останньою», з портретами зниклих безвісти захисників.
Ми повинні пам’ятати та вшановувати пам’ять тих, хто вірний військовій присязі та українському народові, зі зброєю в руках мужньо виконував військовий обов’язок і загинув за свободу і незалежність України.
Болісно усвідомлювати, що це були життя, які могли тривати. Це були плани, які не здійснилися. Це розмови, які не відбулися. Це домівки, у які вже Захисники ніколи не повернуться.
І немає слів, які могли б зменшити цей біль. Але є велика наша вдячність. За їх мужність. За їх вибір. За їх службу. За те, що у найважчі для України часи вони стали на захист своєї країни. Пам’ятаймо!
Дуже приємно ми були здивовані, коли навідалися до могилок рідних на місцевому цвинтарі. Чисто, викошено, прибрано. Щиро вдячні очільнику старостинського округу Анатолію Макієнку та усім, хто доклав чимало зусиль для цього, бо, на жаль, не в усіх громадах так дбають про пам’ять тих, хто уже за межею вічності.
В цей день нас привітно та гостинно зустріли на пасіці наші давні друзі Анатолій Павлович з помічницею Ольгою. Після щоденних обстрілів, тривог та пожеж у нашому пристоличному районі ми, нарешті, подихали свіжим, настояним на цілющих травах, повітрям, відпочили душею. Придбали духмяного меду, відвідали ставок, помилувалися мальовничою природою. А ще заїхали до родичів, де нас пригостили смачними антонівськими кавунами, назбирали насіння квітів.
У цій поїздці залишили землякам дві коробки демісезонного одягу (светри, брюки, пальто, куртки) для переселенців, бо прохолодні дні не за горами.
Повернулися додому з почуттям виконаного обов’язку та незабутніми враженнями від зустрічі з малою батьківщиною, яка живе, працює, проводить благодійні заходи, збирає допомогу для військових та гідно вшановує своїх загиблих захисників і з надією чекає тих, хто пропав безвісти.
Надія КОЛЬЦОВА,
заступник голови Варвинського відділення
