Усе починалося рівно три десятиліття тому. Тоді було проведено справді грандіозну, титанічну роботу: реконструйовано Саєнкову садибу, розчищено занедбану територію, повернуто до життя кожен куточок, який надихав художника на творчість.
І ось 5 листопада 1996 року мистецька садиба вперше широко відчинила свої двері для відвідувачів. Того дня її привітало чимало гостей, започаткувавши традицію щирої духовної гостинності, яка живе й донині.
Минали роки. І ось сьогодні, у затишній вітальні музею, знову лунали вітальні слова, звучала ніжна бандура у віртуозному виконанні Олени Фесенко та милував слух чудовий вокал Миколи Іллющенка. Стіни виблискували золотом сонцесяйної соломи, зачаровували затишком килимів-гобеленів, а колекція старовинних меблів і кераміки манила у далеку подорож минулим. Садиба відзначала свій порівняно молодий, але такий вагомий ювілей під символічною назвою «30 років – як одна мить».
У наш нелегкий час воєнного лихоліття саму можливість зустрічатися, спілкуватися й творити мистецтво ми маємо завдяки нашим Збройним Силам України. Тож учасники ювілейного заходу вшанували хвилиною мовчання світлу пам’ять Героїв, які віддали життя за свободу й незалежність нашої держави.
Попри всі випробування, музей живе, зберігає та продовжує популяризувати мистецьку спадщину родини Саєнків. Як зазначили ведучі свята Ніна Храпач і Людмила Шульжик, тридцять років промайнули, наче одна мить. А за цією миттю – тисячі дитячих усмішок, сотні екскурсій, незабутні зустрічі, постійне поповнення музейної колекції новими експонатами та невтомна праця задля збереження культурної спадщини.
Привітати музей із 30-річчям завітали однодумці, представники влади та колеги. Щирі слова вітань і найкращі побажання адресували ювілярам головний спеціаліст відділу культури, сім’ї, молоді та спорту Борзнянської міської ради Андрій Донченко, практичний психолог Борзнянського Будинку дитячої та юнацької творчості Оксана Чичкан, завідувач Сосницького краєзнавчого музею імені Юрія Виноградського Михайло Малиш. У кожному виступі звучали слова вдячності за подвижницьку працю, відданість мистецтву та вагомий внесок у культурне життя краю.
Особливою сторінкою свята стало вшанування тих, хто стояв біля витоків створення музею. З глибокою вдячністю учасники заходу згадали будівельників, ентузіастів і меценатів, завдяки чиїм зусиллям постала оновлена садиба: Олександра Кашперка, Сергія Батрака, Анатолія Койду, Анатолія Хавила, Олега, Вячеслава, Юрія і Тараса Проценків, Івана Іванія, Анатолія Чеботаря, Володимира Гуменського, Юрія Тутіка, Миколу Лозу, Володимира Биковича, Леоніда Стахорського та багатьох інших. Саме їхня праця, небайдужість і віра в майбутнє цієї культурної перлини стали важливою основою її сьогоднішнього життя.
Головною душею та берегинею борзнянського осередку культури є його засновниця – донька геніального митця, заслужена діячка мистецтв України Ніна Саєнко. Саме вона зберегла батьківську колекцію, відновила її в родовому гнізді та зробила доступною для широкого загалу. Завдяки її невтомній праці мистецька спадщина Олександра Саєнка не лише збережена для нащадків, а й продовжує відкривати нові грані свого багатства. Поруч із нею мистецьку справу родини продовжує донька – заслужена діячка мистецтв України Леся Майданець-Саєнко.
Справжньою родзинкою ювілейного свята стала презентація мистецтвознавчих праць Ніни Саєнко – книг «Мистецька спадщина родини Саєнків: архівні та краєзнавчі дослідження, історичні зв’язки» та «Орнамент Олександра Саєнка». Ці видання є результатом ґрунтовної дослідницької роботи, покликаної розкрити маловідомі сторінки історії родини, осмислити її мистецький доробок і простежити історичні та культурні зв’язки.
Своїми враженнями від наукової та мистецької співпраці поділилися учасники минулорічного круглого столу: директорка Борзнянського народного історико-краєзнавчого музею Галина Носолевська, засновник Оленівського історико-краєзнавчого музею на громадських засадах Микола Ручка, членкиня Національної спілки краєзнавців України Валентина Мовчан. У своїх виступах вони наголошували на важливості дослідження, збереження та популяризації мистецької спадщини рідного краю, а також відзначали цінність співпраці між музейними й краєзнавчими осередками. На згадку про зустріч усі учасники засідання круглого столу отримали пам’ятні подарункові видання.
До святкових вітань долучилася й столична гостя – членкиня Спілки журналістів України Галина Дацюк. Особливої душевності зустрічі додала бібліотекарка Ольга Чепець, яка зачарувала присутніх авторською поезією, присвяченою Саєнковій садибі:
Саєнкова хатина
Приходжу знову до музею –
Саєнка постать ожива.
І я з пошаною своєю
Несу в віршах свої слова.
Рідна художника хатина
Відчинить двері знов мені.
Тут кожна річ, немов картина,
В красі чаруючій своїй.
Тут світла пам’ять про митця,
Його талант, його натхнення.
В кожній роботі – слід творця,
Любов і думки одкровення.
У лініях – жива рука,
У барвах – сила, блиск і врода.
Ця творчість – щира та палка –
Несе крізь час душі свободу.
Я знов прийду в Саєнків світ,
Щоб доторкнутися краси.
Тут цей мистецький дивосвіт
Звучить на різні голоси.
Щедрими й зворушливими були й подарунки з нагоди ювілею. Серед них – мистецькі роботи з колекції родини Саєнків, керамічний посуд ручної роботи із Сосниці, вишукана флористична композиція Ольги Хоменко та багато інших приємних сюрпризів. Кожен подарунок став не просто знаком уваги, а символом поваги, дружби й щирої прихильності до музею та його невтомних господарів.
Офіційні промови стихли, але свято на цьому не завершилося. За доброю багаторічною традицією садиби господарі запросили всіх присутніх до запашного музейного чаювання. Звучала легка музика, гості ділилися теплими спогадами, згадували цікаві події та незабутні зустрічі, робили світлини на згадку й щиро раділи тому, що в Борзні є особливе місце, де завжди живуть краса, пам’ять і любов.
Тридцять років – це лише мить у масштабах історії, але ціла епоха щоденної праці, творчого пошуку, відданості та служіння мистецтву. За нею – долі людей, сотні подій, тисячі відвідувачів і незгасна любов до рідної культури.
Саєнкова садиба й сьогодні залишається не просто музеєм, а живим осередком духовності, місцем зустрічі поколінь, збереження родинної пам’яті та відкриття прекрасного. І поки тут звучить музика, лунають щирі слова, а відвідувачі знову й знову переступають поріг гостинної оселі, житиме й мистецька спадщина родини Саєнків.
З ювілеєм, рідний музею! Нехай попереду буде ще багато років натхненної праці, вдячних відвідувачів, нових відкриттів і світлих зустрічей!
Автор: Людмила ШУЛЬЖИК,
наукова співробітниця Музею Олександра Саєнка


