До написання цієї статті мене надихнуло звернення редколегії часопису «Отчий поріг» до земляків-сіверян та цікава розмова із земляками на конференції Чернігівського земляцтва, що відбулася 18 грудня 2015 року.
На конференції одним з питань порядку денного було затвердження сценарію загальних зборів, присвячених 20-річному ювілею земляцтва. При обговоренні з’ясувалося, що існують різні тлумачення про те, як і коли народилася думка об’єднати киян-вихідців з Чернігівщини в земляцьке товариство, хто її першим висловив. Це й не дивно. Адже пройшов час, до того ж на сьогодні так склалося, що ніхто з нинішніх очільників земляцтва не входив до ініціативної групи по його створенню в далекому 1995 році.
1.Відповідаючи на перше запитання часопису, хочу коротко розповісти про те як я обрав шлях до земляцтва.
В 1993-1995 роках я працював у Службі територій Адміністрації Президента України, підтримував тісні контакти з керівництвом рідної Чернігівської області, зокрема головою обласної держадміністрації Петром Шаповалом.
В грудні 1995 року Україна відзначила 100-річчя від дня народження нашого славетного земляка Григорія Гурійовича Верьовки, який народився 25 грудня 1895 року. В рамках святкування цього ювілею, 30 грудня 1995 року в концертній залі «Золоті ворота» (вулиця Володимирська, 46) відбувся великий концерт – творчий звіт художніх колективів Чернігівщини. В залі зібралося багато киян, вихідців з Чернігівщини. Ми всі тоді поринули у світ чарівної музики, величавого співу та запального танцю з таким близьким нашій душі чернігівським колоритом. Нібито доторкнулися до чогось знайомого, рідного та до щему близького серцю.
В фойє концертної зали ми з дружиною Ніною зустрілися з Катериною Сенько, завідувачкою бюро пропаганди художньої літератури Спілки письменників України. В ході розмови вона повідомила, що допомагає своїм землякам з Сумщини згуртуватися в товариство. Мене це дуже зацікавилоі я запитав чи не могла б Спілка сприяти створенню Чернігівського земляцтва. Катерина Сенько погодилась, висловивши впевненість, що голова Спілки Юрій Мушкетик, який родом з Чернігівщини, теж буде радий допомогти.
Після концерту був фуршет (тоді це входило в моду), де зібралося багато відомих киян – вихідців з Чернігівщини. Вів неформальну зустріч голова Чернігівської обласної держадміністрації Петро Шаповал. Користуючись нагодою, я попросив слова і, виголошуючи тост, запропонував вихідцям з Чернігівщини, які волею долі оселилися в Києві, об’єднатися у товариство – Чернігівське земляцтво. Навіть згадав при цьому про студентські братства 18-го століття у Києві, Львові та інших містах. Ця ідея була гаряче підтримана всіма присутніми. Петро Шаповал заявив про готовність облдержадміністрації надати всіляку допомогу по реалізації цієї ідеї. Тут же була створена ініціативна група у складі семи чоловік: Олександр Пухкал, Віктор Бондаренко, Анатолій Дронь, Микола Чумак, Василь Лісовенко, Микола Рудько (від облдержадміністрації) і Катерина Сенько (від Спілки письменників, яка фактично представляла Юрія Мушкетика). Домовилися, що після новорічних свят зберемося в Спілці письменників України і розпочнемо підготовку установчих зборів. Сфотографувалися на згадку (світлину мною передано до офісу земляцтва 18 грудня 2015 року).
21 січня 1996 року ініціативна група зібралася в Спілці письменників України на робоче засідання. Правда не всі обрані 30 грудня 1995 року прибули, наприклад, не було Василя Лісовенка, який і в подальшому не проявив активність. Водночас до роботи долучилися інші земляки. На базі бюро пропаганди художньої літератури Спілки був створений оргкомітет по підготовці установчих зборів Чернігівського земляцтва. Особливо активно працювала Катерина Сенько та її колеги. Формувалися списки відомих земляків, з’ясовувалися їх адреси, номери телефонів тощо. Вирішили на 22 березня 1996 року запросити киян, вихідців з Чернігівщини, на літературно-мистецький вечір «Чернігівщина і її земляцтво» та в програмі цього вечора передбачити проведення установчих зборів по створенню земляцтва. Всім встановленим на той час землякам направили запрошення (запрошення на моє ім’я передано до офісу земляцтва).
21 березня 1996 року я повернувся з відрядження до Німеччини, а 22 березня разом з дружиною був на установчих зборах. В установчих зборах взяли участь 67 киян «чернігівського походження». Вів збори Юрій Мушкетик. Одноголосно постановили рішення щодо створення Товариства «Чернігівське земляцтво». Обрали Раду Товариства у складі 15 осіб. Головою Ради обрали Павла Олексійовича Мисника, першим заступником голови Ради Олександра Григоровича Пухкала, заступником – Володимира Григоровича Дрозда, а виконавчим секретарем – Тетяну Андріївну Літошко. До першої Ради земляцтва увійшли також Петро Іванович Медвідь, Федор Іванович Шпиг, Віталій Федорович Бойко, Георгій Васильвич Дзись, Юрій Михайлович Мушкетик, Володимир Володимирович Макеєнко та інші (відомості передано до офісу земляцтва). Після зборів був фуршет, з якого збереглися дві світлини.
Мені, як першому заступнику голови Ради, було доручено зареєструвати Чернігівське земляцтво в Мін’юсті України. Разом з Павлом Мисником і Віталієм Бойком ми доопрацювали Статут і Протокол №1, підготували інші документи та 1 серпня1996 року засновники, а саме Олександр Пухкал, Павло Мисник, Володимир Макеєнко та Микола Борщ подали заяву на реєстрацію Товариства «Чернігівське земляцтво» до Головного управління юстиції в місті Києві за адресою вулиця Десятинна, 4/6. Заяву підписали тільки чотири засновники, оскільки знайти в Києві влітку більше учасників зборів не вдалося (копія заяви від 1 серпня1996 року передана до офісу земляцтва).
7 серпня 1996 року я з власних коштів (у земляцтва тоді їх ще не було) сплатив 17 млн. 40 тис. крб. за державну реєстрацію Чернігівського земляцтва, а вже 15 серпня 1996 року одержав Свідоцтво про реєстрацію громадської організації «Товариство «Чернігівське земляцтво» №0114-96 ГО.
У Свідоцтві була визначена основна мета об’єднання вихідців з Чернігівщини, а саме: «консолідація зусиль в організації їх національно-культурних, економічних, соціальних інтересів… сприянні …соціально-економічному розвитку Чернігівщини, пропаганді її славетної історії і культури, традицій Полісся» (свідоцтво передано до офісу земляцтва).
Друге зібрання чернігівців, по суті перші загальні збори Чернігівського земляцтва відбулися 22 листопада 1996 року в ІПКК Української академії державного управління при Президентові України (вулиця Мельникова, 36, мала актова зала).
За дорученням Ради земляцтва мені випала честь займатися організацією зборів, оскільки працював на той час заступником директора ІПКК Академії. Активну участь в організації заходу взяли земляки, зокрема директор ІПКК Петро Назимко, голова правління банку «Аваль» Федір Шпиг, працівниця Адміністрації Президента України Тетяна Літошко, письменник Олександр Деко.
Разом з Павлом Мисником ми склали список запрошених. Спочатку він містив 116 осіб, а потім розширився до 204.
Серед запрошених: Леонід Кучма, Віталій Бойко, Михайло Зубець (віце-прем’єр), Олександр Кузьмук, Іван Данькевич (міністри), Михайло Потебенько (прокурор Київської області), Віктор Банних (голова Держкомкордону), Георгій Дзись, Юрій Мушкетик, народні депутати України Іван Плющ, Анатолій Дронь та ще 9 їх колег, народний художник України Петро Басанець.
На збори з’явилося близько 200 чоловік. Вів збори Павло Мисник. У президії зборів: Леонід Кучма, Юрій Мушкетик та Петро Шаповал. Пролунали теплі, щирі виступи Президента України, членів президії. Після зборів відбувся великий фуршет для всіх учасників. Спонсором фуршету був Федір Шпиг, за що земляки щиро йому дякували.
Леонід Данилович обійшов усі столи, спілкувався із земляками. Саме ці миттєвості зафіксовані на світлинах.
На завершення Президент України, у супроводі керівників земляцтва, завітав до кабінету директора Київського інституту міжнародних відносин Леоніда Губерського, де ми разом підбили підсумки перших загальних зборів земляцтва.
Ось так започатковувалося, народжувалося, реєструвалося та починало розвиватися Чернігівське земляцтво, якому невдовзі виповниться 20 років.
2.Наше громадське співтовариство, наше земляцьке братство, дороге мені, перш за все, тим, що дарує відчуття взаємозв’язку з тим куточком Сіверщини, де пуповина моя закопана, де вперше почув колискову і спів солов’я, купався в ласці маминих рук і променях сонця, де босими ногами зробив перші кроки по споришу, що вкривав батьківське подвір’я. Спілкуючись із земляками подумками «перелітаю» до Чернігівщини, уявляю неймовірну красу її природи, працьовитих і гостинних сіверян. А коли надаєш землякам ще й невелику допомогу, відчуваєш свою причетність до їхньої долі, спорідненість душ. Радію розвою земляцтва, як радіє батько зростанню своєї дитини і пишаюсь тим, що вона вже стала дорослою та сильною.
3.Пропозицій багато. Щонайперше це залучення до діяльності земляцтва творчої, креативної молоді.
Важливо також більше уваги приділити першій частині основної мети земляцтва, а саме взаємодопомозі, реалізації національно-культурних, соціально-економічних інтересів членів земляцтва тут, у Києві.
Ще одне побажання – активізація співпраці та комунікацій між відділеннями земляцтва. Потрібно розробляти та втілювати в життя більше проектів і заходів спільних для сусідніх земляцьких відділень. Адже земляцтво, останнім часом, чомусь забуло про розробку (ініціювання) загальноземляцьких проектів (програм), до реалізації яких мають долучатися всі відділення. Наприклад, програми: «Таланти твої Чернігівщина», «Діти – майбутнє Чернігівщини», «В кожній сільській школі – кімната історії села», «Бібліотеки Чернігівщини» тощо.
4.Сім оригінальних світлин першого року життя земляцтва мною надіслано до його офісу.
Олександр ПУХКАЛ, ініціатор створення та засновник, почесний член Ради Чернігівського земляцтва в місті Києві, доктор наук з державного управління, професор, академік АЕН України, заслужений працівник народної освіти України, народний депутат України 3-го скликання, державний службовець 1-го рангу