Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм

«Сьогодні ви прийшли до Довженка на свято самі, а іншого разу приведіть з собою рідних, сусідів, друзів. Потрібно, щоб у кожному серці українця знайшлось місце для вірного сина України – Олександра Петровича», – з такими  словами звернувся до присутніх на урочистостях «Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм» з нагоди 122-річниці від дня народження Олександра Петровича Довженка, які пройшли в селі Яреськи Шишацького району Полтавської області, заслужений працівник сільського господарства України, генеральний директор ТОВ «Агрофірма імені Олександра Довженка», депутат Полтавської обласної ради Віктор Миколайович Скочко.

Вперше великоустівські учні та вчителі з Сосницького району побували на Полтавщині та відвідали Яреськівський народний краєзнавчий музей восени 2014 року у рамках заходів з нагоди 120-річчя від дня народження нашого земляка, бо саме тут він зняв свою «Землю».

І це стало початком щирої дружби двох регіонів України: Чернігівщини та Полтавщини, тісної співпраці, обміну досвідом. І хоч відстань чималенька та це не стає перешкодою у спілкуванні. Завжди у нагоді  –  телефон, Інтернет пошта.

А ось цього року ми отримала офіційне запрошення 12 вересня взяти участь в урочистостях районного масштабу у селі Яреськи з нагоди 122-річниці від дня народження Олександра Довженка. Тому в знак поваги, шани, глибокої вдячності за невичерпну й багату криницю таланту Олександра Довженка в церемонії покладання квітів до підніжжя його пам’ятника та до бюсту одного з найкращих кіногероїв митця – тракториста Василя мені поталанило взяти участь від Сосниччини та сосницького відділення Чернігівського земляцтва з квітами привезеними з малої батьківщин митця.

Космічний геній: великість, крилатість, могуття духу. Ось такими були люди епохи Відродження. Складається враження, що творча сила Олександра Довженка не знає меж. Мабуть, не було такого виду мистецтва або галузі людського знання, що їх не торкнулася б його допитлива, весь час вируюча думка. Творчість Олександра Довженка – це, передусім, він сам.

Змолоду вчитель, художник, потім кіносценарист і кінорежисер, письменник-прозаїк, памфлетист, драматург… І коли б цей чоловік працював чи в інженерній справі, чи в філософії, чи в біології, чи, навіть, скажімо, в медицині, то скрізь би виявив свій надзвичайний талант. Красивий, мудрий, мужній, простий, артистично-елегантний. Які тільки круки не розривали його чесне серце, не шматували його світлої душі лише за те, що  болів він болями свого народу, що над усе любив свою матір Україну – безталанну удовицю! Він вважав себе сином народу, своєї землі України.

А для сучасних жителів Яресьок найдорожчим є те, що серед мальовничих куточків України, Олександр Довженко своїм кіномайданчиком вибрав саме це село.

Там, де Псел грайливими потоками

Лагідно торкається землі

Йшла людина з думами глибокими

В полотняних штанях і брилі.

Йшла босоніж, навпростець, не стежкою

У роздолах пахли чебрецем

На сорочці на канві мережкою

Сонце гаптувало воронці.

Йшла людина…

Потім зупинилася і дивилася довго на поля

От тоді в Довженка й народилася

Знаменита всій Землі «Земля».

Вони невимовно горді з того, що така Людина з великої літери жила й творила шедеври в їхньому селі. Тож недаремно їхнє сільськогосподарське підприємство носить ім’я Олександра Петровича Довженка.

До слова були також запрошені голова районної державної адміністрації Віктор Борисович Іваненко, заступник голови районної ради Володимир Сергійович Чмир, начальник відділу культури і туризму Шишацької об’єднаної територіальної громади Любов Петрівна Титиренко, селищний голова, місцевий поет Валентина Петрівна Палівода, завідуюча Яреськівского народного краєзнавчого музею Наталія Анатоліївна Дзюба.

А від чернігівської землі та Сосниці над тихою Десною, де народився Олександр Петрович, де він жив, де ходив на зорі світанковій, вдихав життя, духмяний запах трав, де щирим серцем, сповненим любові, він чари мови рідної вбирав, авторка цих рядків передала вітання та невеликі подарунки, а також привезла грудочку священної землі, якої торкався босими ногами Сашко.

Мені приємно було розповісти полтавчанам про святкування 122-річниці від дня народження Олександра Довженка на території літературно-меморіального музею його імені, яке відбулося 10 вересня за участі чисельних гостей з багатьох куточків Чернігівщини та столиці, в тому числі й представників столичного Чернігівського земляцтва на чолі із заступником голови Ради, головою Сосницького відділення Олексієм Орєховичем.

Потім присутнім на святі були представлені інсценізації уривків з «Зачарованої Десни» та Івана Котляревського «Наталка Полтавка».

Добре, що ти нас на крила узяв у довір’ї своєму,

Добре, що ти нас збентежив красою великого серця,

Добре, що ти в наші руки поклав несподівано Землю.

Землю поклав, щоб злітати могли ми над нею для щастя,

Добре, що ти наша совість і мужня упевненість наша.

Слава художнику! Слава!

«Так, людина нібито не літає… А крила має. А крила має!» – сказала на завершення свята його організатор Марія Яківна Калинська.

На святі Віктор Скочко запропонував заснувати премію імені Олександра Довженка в дитячому конкурсі.

Після завершення свята гості ознайомилися з краєвидами даної місцевості (зокрема, Довженківськими та Гоголівськими місцями, річкою Псел, Шишацькою ГЕС та іншими), відвідали музей, вшанували пам’ять вірних синів і дочок України.

Нелегко жилося Майстрові, та він завжди закликав посміхатися. Навіть, якщо буває погано. Якщо немає чому – вигадувати… Якщо нема кому – посміхатися сонцю і собі в дзеркало. Поки ще це можливо…

Він любив Землю та красивих людей. Він закликав засаджувати її квітами та деревами, засівати зерном і добром. Пізнав таїну перетворення – з простого хлопчини став творцем і рушив у безсмертя. Це був Олександр Петрович Довженко.

Ось так і гості від’їжджали з Яреськівщини усміхнені, з сувенірами та надією на нову зустріч.

Край надій, окрасо України,

Даль степів і Псла блакитні хвилі,

Ви навік моєму серцю милі,

Хоч я родом і не з Полтавщини.

            

 

Валентина МОВЧАН, Сосницьке відділення