У постійному пошуку

Вже декілька років у колах українських учених, до складу яких входять і наші земляки, зріє намір про створення громадського об’єднання, яке б активно, цілеспрямовано, на високому організаційному рівні допомагало державі, органам управління, науковим формуванням, центрам, інституціям, тобто українській науці, здійснити кардинальну реформу національної науки на рівні сучасних світових досягнень і вимог, повернути фундаментальній, прикладній, галузевій науці втрачену світову славу та вивести її на шлях прогресивного розвитку, високих світових досягнень і здобутків.   

Саме з метою створення Громадського об’єднання (ГО) «Асоціація прогресивних учених України» 28 лютого зібралися науковці в Науково-виробничому підприємстві «Технопроект», що в місті Вишгороді.

До групи ініціаторів щодо підготовки до проведення зборів по створенню такого громадського об’єднання також увійшли члени Чернігівського земляцтва – академіки Української академії наук (УАН): Вадим Миколайович Богдан, Петро Павлович Савченко, Леонід Григорович Шморгун.

З вступним словом до присутніх звернувся почесний громадянин міста Вишгорода, голова відділення економіки та управління УАН, академік Кембриджського університету, доктор економічних наук, професор Іван Григорович Бурдак.

У першій частині свого виступу він зробив короткий аналіз стану науки в Україні.

«Як на мою думку, нам і нашим відповідальним співвітчизникам дуже прикро, що національна наука переживає небувалий в її історії період занепаду, розгубленості, деморалізації, відсутності чіткої стратегії її розвитку. Втрачені багатовікові традиції в досягненні українськими ученими геніальних відкриттів, винаходів, реалізації талановитих наукових проектів в усіх галузях суспільного життя.

Закоренілий паралелізм в діяльності наукових центрів, установ, творчих колективів заважає концентрації зусиль учених на розв’язанні першочергових, надзвичайно важливих наукових проблем, розроблених новітніх інноваційних проектів на базі інвестиційних бізнес-планів.

Структура державного управління наукою (менеджмент) носить безсистемний, примітивний характер. Управління наукою входить до складу Міністерства освіти і науки України. У 90-х роках минулого століття було непродумано з боку державної влади ліквідовано Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти України, його віддали на відкуп Міносвіти і науки.

За чверть століття в Україні призупинила свою діяльність велика кількість дослідних лабораторій, науково-дослідних інститутів, центрів, конструкторських організацій, спеціалізованих конструкторських бюро, в тому числі як академічних, так і відомчих.

В недалекому минулому повсюдно – в обласних, районних центрах – функціонували Центри (будинки) дитячої технічної творчості – наукова опора Малої академії наук. Нині вони залишилися хіба що в Києві, в обласних центрах, а в районах зникли. А тому дітям шкільного віку (особливо хлопцям) немає де проявити свої технічні здібності, бажання отримати знання, які сприяють оволодінню інженерно-технічними спеціальностями у відповідних вищих технічних навчальних закладах, щоб примножувати ряди висококласних фахівців у виробничих сферах. Дефіцит технічних кадрів, безсумнівно, в Україні гальмує науково-технологічний прогрес і економічний розвиток суспільства.

Беззаперечно, талановиті учені старшого покоління в різних галузях національної науки, на щастя, ще не виродилися, вони є і будуть, бо Україна була, є та буде багата на таланти, але сучасна система організації і розвитку національної науки чинить серйозні перепони на шляху їхньої продуктивної, багатогранної діяльності. Невипадково, що в останні роки помітно зменшився прихід до храму науки молодих талантів – майбутнього національної науки, рушійної сили для духовного та соціального розвитку Української держави.

Глибока соціально-економічна криза суспільства, фінансування державою вітчизняної науки по залишковому принципу, зубожіння наукових кадрів призвели до масового від’їзду за рубіж («до витоку мозку») на постійне місце проживання значної частини наших колег, серед них – великої групи учених із світовим іменем. Вони збагачують значними науковими досягненнями десятки передових країн світу. А Україна, такий парадокс, змушена витрачати солідні кошти на купівлю їхньої продукції. Такий стан справ з еміграцією науковців за кордон, безсумнівно, наносить непоправиму шкоду Українській державі.

Застійні явища в науково-технологічному прогресі особливо відчутні в таких галузях:

• електронній;
• інформаційних технологій;
• літакобудуванні;
• суднобудуванні;
• гірничій;
• машинобудуванні;
• сільськогосподарській;
• приладобудуванні;
• хімічній;
• енергетичній;
• верстатобудування;
• автотранспортній та інших.

З боку влади недостатньо приділяється уваги розвитку екологічно чистого транспорту – електромобілів і електробусів. У ведучих країнах світу ці види електротранспорту розвиваються інтенсивно і цілеспрямовано. Приємна інформація надходить з Одеси, де містом вже курсують перші в Україні імпортні електробуси. Хочу відмітити результативну роботу в цьому напрямку молодого ученого, академіка УАН Олександра Григоровича Туза, директора компанії «Електромобілі України», який розпочав роботу по установці в істі. Вишгороді електрозарядних станцій для електромобілів і допомагає вишгородцям у їх придбанні. Його програма вже реалізується у містах Бровари, Біла Церква, Фастів, Ірпінь та інших.

Необхідно акцентувати, що правовий, соціальний, економічний захист українських учених знаходиться на дуже низькому рівні, що ставить Україну в один ряд із слаборозвинутими країнами світу.

Цілком зрозуміло, що без передової власної науки жодна країна не може нормально розвиватись і загальмує свою поступальну ходу в майбутнє. На чужих подачках, як говорять в народі, далеко не заїдеш. Не гоже, в епоху інтенсивного розвитку світової науки ходити по континентах з протягнутою рукою і, як милостиню, постійно випрошувати у сильних світу цього всілякі подачки.

Хочу звернути вашу увагу на той факт, що вищі навчальні заклади, коледжі відчувають серйозний дефіцит в досвідчених, висококваліфікованих, ерудованих науково-педагогічних кадрах. Особливо це відчутно у недержавних, приватних, комерційних учбових закладах. А тому саме в них дуже низький рівень підготовки спеціалістів, ось чому при трудовлаштуванні вони часто-густо знаходяться поза увагою роботодавців. І змушені шукати роботу поза фахом, здебільшого на ринках, в приватних торговців, у сфері обслуговування населення, а також масово виїжджають за кордон на нелегкі заробітки. А декотрі з молодих людей «шукають своє щастя» у злочинних угрупованнях.

Хвилює той факт, що в Україні в освітніх і наукових закладах погано впроваджується розвинута в Європі Болонська освітянська система. Маємо громіздку структуру і порядок підготовки та здобуття вчених ступенів. Останнім часом державні органи влади взялися за реформу цієї системи. Як на мою думку, її результативність поки що низька. Двохступенева система – це відживаюче явище в науці нашої країни, як і в інших країнах колишнього Радянського Союзу. Давно потрібно було перейти на світові стандарти, без кандидатів наук.

Важливе місце в науково-практичній діяльності передових країн світу займають наукові центри, інноваційні центри, технопарки – справжні взірці наукового, технологічного, інформаційного, сучасного освітнього прогресу, високотехнологічних досліджень, впроваджень в життєдіяльність людського суспільства високих технологій, нано – технологій, «ноу-хау», прогресивних інноваційних проектів, інтенсивного соціально-економічного розвитку. Поки що наша країна не може похвалитися такими об’єктами прогресивної, перспективної наукової діяльності.

Прикладом можуть служить для нас всесвітньовідомий, знаменитий науковий центр «Кремнієва долина» в США, інноваційний центр «Сколково» в Росії, а також подібні центри в Китаї, Японії, Франції, Німеччині, Норвегії та інших країнах. Вони відіграють величезну роль в розвитку національної науки цих та інших країн світу», – наголосив Іван Григорович.

Торкнувшись питання наукових центрів він зупинився на «Кремнієвій долині» та «Сколково» та, зокрема, зазначив:

«Візьмемо для знайомства «Кремнієву долину» в США – це територія на півострові Сан-Франциско в Каліфорнії, яка справді є домівкою для багатьох ключових американських корпорацій, які спеціалізуються на сучасних електронних та інформаційних технологіях. Сьогодні «Кремнієвою долиною» називають всю економічну зону від Сан-Франциско до Сан-Хосе включно. Центром зростання долини виявився Стенфордський університет, заснований в 1891 році. В 1951 році на університетській землі розпочалось будівництво офісного парку, який отримав назву «Стенфордський індустріальний парк». Цей комплекс вважається першим об’єктом, який цілком і повністю був спрямований на технології. Засновник «Кремнієвої долини» розумів, що за університетською молоддю майбутнє долини – у них креативне мислення та готовність втілювати свої ідеї в життя. Також він розумів, що студентам не вистачає тільки одного – можливості створити прибутковий бізнес. Простіше кажучи, матеріального стимулу. Потрібно було запобігти «витік мозку», зацікавить випускників в подальшій роботі по їх розробках та ідеях, розвитку бізнесу саме в долині. Ось чому стали проводитись різні програми фінансової допомоги. Нині «Кремнієва долина» вважається найбільшим науковим центром США (за інших даних – всього світу). Тут розміщені офіси найбільших компаній по виробництву електроніки та програмного забезпечення. В роботах задіяні більше 300 тисяч прекрасних спеціалістів.

Дещо займу вашу увагу, характеризуючи російський інноваційний центр «Сколково», створений на початку ХХІ століття, зовсім молодий, але уже сміливо заявляє про свою перспективну наукову діяльність – по кластерному принципу.

Структура центру базується на тім, що кожний кластер включає в себе головне завдання: це координація всієї діяльності, пов’язана з університетом і взаємодіє з великими компаніями при підтримці нових ініціатив.

В рамках проекту «Сколково» діють п’ять кластерів, які розробляють інноваційні проекти, а саме:

• інформаційні;
• енергоефективні технології;
• ядерні технології;
• біомедичні технології;
• космічні технології та телекомунікації.

Проектом «Сколково» визначається створення середовища для формування інноваційного знання, здатного забезпечити розвиток Росії через реалізацію абсолютно передових з наукової і змістовних з комерційної точки зору проектів в умовах жорсткої глобальної конкуренції.

Вирішення цього завдання вбачаються на чотирьох рівнях.

Перший рівень – це формування управлінської команди.

Другий рівень – побудова самої екосистеми, тобто середовище, яке потрібне для створення та розвитку інноваційного знання.

Третій етап – реальна робота цієї екосистеми.

Четвертий етап – непереривний потік підтримки комерційних проектів на різних стадіях».

Іван Бурдак висловив впевненість, «що в реальній діяльності Асоціації доведеться ініціювати перед органами державної влади та науковими організаціями про утворення в Україні подібних наукових центрів – майбутнього оплоту національної науки».

Він також повідомив, що до УАН «поступають цікаві наукові проекти, науково обґрунтовані пропозиції від прогресивних учених про організацію індустріальних парків, наукових центрів.

Зокрема, нещодавно директор НВП «Технопроект», академік УАН Віктор Миколайович Федосенко подав концепцію Індустріального парку «Ольжин град», виконану на замовлення Київської облдержадміністрації у 2015 році, створення якого запропоновано у місті Вишгороді. Думаю, що вам буде цікаво послухати перелік об’єктів, включених в концепцію.

Будь-ласка:

• обласний центр медичної діагностики;
• завод по виробництву світодіодної техніки;
• завод по виробництву лікарських засобів;
• завод по фракціонуванню плазми крові;
• завод по виробництву інсуліну;
• завод по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів.

Інноваційний проект «Координаційний муніципальний центр відкритої освіти (КО – ВОРКІНГ – Центр «Відкритий простір») розробила Галина Олександрівна Ковальчук–доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки та психології Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

«Стратегію соціально-економічного розвитку села Коржі Баришівського району Київської області до 2025 року» розробили вчені УАН, НВП «Технопроект» спільно з творчим колективом села Коржі».

Учасники заходу ознайомилися з проектами Віктора Федосенка, Галини Ковальчук, а також із спільною розробкою учених УАН, НВП «Технопроект» і творчого колективу села Коржі.

Про «Стратегію соціально-економічного розвитку села Коржі Баришівського району Київської області до 2025 року» Іван Григорович висловився: «Це – одна із позицій в діяльності майбутньої Асоціації – така моя особиста думка».

Не забув промовець згадати й про видавничу справу: «Науковці відчувають на собі важкий тягар щодо видання власної наукової літератури. Оскільки держава не виступає в ролі замовника на її видання, доводиться нам і нашим колегам по всій Україні занурюватись в комерційні стосунки, шукати спонсорів, меценатів, благодійників, які в змозі профінансувати як наукову, так і художню літературу. Над цим питанням нам доведеться серйозно попрацювати разом з державними управлінськими структурами».

У другій частині виступу Іван Бурдак ознайомив учасників зборів з проектом Концепції «Головні напрями наукової діяльності ГО «Асоціація прогресивних учених України».

В ході обговорення корисні пропозиції висловили академіки УАН: голова правління асоціації ділового співробітництва «Київ-Пекін», кандидат біологічних наук Юрій Володимирович Сенюк; доктор економічних наук, професор Геннадій Анатолійович Дмитренко; президент МНГО «Народна Академія Українського козацтва», член Ради Українського козацтва при Президентові України В’ячеслав Володимирович Іванюк; директор ТОВ «ЕЛЕКТРОМОБіЛі» Олександр Григорович Туз.

    

Своїми планами поділилася директор НВО «Агронаукінформ» Марина Віталіївна Козловська.

Важливі зауваження зробили наші земляки: президент Міжнародного науково-дослідного центру медицини й речовини «Intersuccess» Петро Павлович Савченко; професор Леонід Григорович Шморгун; перший заступник голови відділення економіки та управління УАН Вадим Миколайович Богдан.

Насамкінець затвердили Концепцію «Головні напрями наукової діяльності ГО «Асоціація прогресивних учених України» і організаційний комітет з підготовки Статуту та Програми діяльності ГО «Асоціація прогресивних учених України», а також Установчої конференції (зборів).

До Асоціації запрошуються всі, хто вболіває за долю національної науки та вважає за необхідне залучати до цієї великої гуманітарної справи наукові організації, формування, творчі колективи.

Олексій ОРЄХОВИЧ

Фото автора