Відвага— властивість розуму, котра зустрічає небезпеку чи опір з непохитністю, тишею та міцністю, властивість бути безстрашним.
До розпаду Радянського Союзу вищою державною нагородою за відвагу була медаль «За відвагу». Причому, кожен знав, що нею нагороджувалися тільки ті люди, які проявили хоробрість і відвагу в бою, а не керували атакою або обороною в глибокому тилу.
Меда́ль «За відвагу» була заснована 17 жовтня 1938 року для нагородження воїнів Червоної Армії, Військово-морського Флоту та прикордонної охорони за особисту мужність і відвагу в боях з ворогами Радянського Союзу при захисті недоторканності державних кордонів або при боротьбі з диверсантами, шпигунами та іншими ворогами Радянської держави.
Перше нагородження відбулося через два дні – Указом Президії Верховної Ради СРСР цими медалями був оцінений подвиг воїнів, що боролися біля озера Хасан. Всього в списках значилося 62 нагороджених.
Наступне нагородження відбулося за три дні опісля цього. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 жовтня 1938 року медаллю «За відвагу» були нагороджені 2 червоноармійці-прикордонники, які знаходячись у нічному дозорі біля озера Хасан вступили в бій з великою групою диверсантів, що намагалися прорватися через кордон. Попри те, що сили були нерівні, а прикордонники поранені, вони не пропустили диверсантів.
Уперше в передвоєнні роки медаль «За відвагу» вручалася в масовому порядку учасникам боїв біля озера Хасан. За зразкове виконання бойових завдань, за доблесть і мужність, проявленні при обороні району озера Хасан, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1938 року було здійснено 1322 нагороджень.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1938 року медаллю «За відвагу» було нагороджено 118 військовослужбовців. За відмінне виконання бойових завдань на Далекому Сході Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 січня 1939 року нагороджено 14 чоловік.
Потім масово нагороджувалися військовослужбовці, що відзначилися в районі річки Халхін-Гол.
За весь 1939 рік медаллю «За відвагу» було нагороджено 9234 бійців і командирів.
Наступні масові нагородження припали на період фінської кампанії. Усього до початку війни1941-1945 років медаллю «За відвагу» було нагороджено близько 26 тисяч військовослужбовців.
Під час війни 1941-1945 років нагородження медаллю набуло воістину щонайширшого характеру. Всього за подвиги, здійснені в період війни 1941-1945 років, медаллю «За відвагу» здійснено понад 4 млн. 230 тис. нагороджень.
Серед нагороджених медаллю є мій батько та дідусь.
За допомогою електронного банку документів «Подвиг народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (http://podvignaroda.ru/?#tab=navHome) вдалося встановити за який подвиг їх нагородили медаллю «За відвагу», зокрема:
Орєховича Федора Маркіяновича (1924 -1996) – «.. за те, що в момент відбиття контратаки противника в районі с. Хортег (Австрія) 14.04.1945 р. вміло керуючи вогнем свого міномета знищив до 10-ти німецьких солдат і офіцерів, сприяючи тим самим успішному відбиттю контратаки противника»;
Орєховича Маркіяна Тарасовича (1904 -1953) – «… за те, що він, знаходячись в бойових порядках підрозділу, під час відбиття контратаки противника 2.05.1945 р. на острові Ванзеє (передмістя Берліна), вогнем із особистої зброї знищив 5-х гітлерівців і 3-х взяв у полон».
Серед нагороджених медаллю є також і дідусь відомих не тільки в Україні, а й далеко за її межами, активістів земляцтва братів Ковтунів – Сергія Івановича та Віктора Івановича – Петро Давидович Ковтун (1906-1995), про подвиг якого в наказі 1368-го зенітного артилерійського ордена Кутузова полку резерву Головного командування №01/Н від 12.01.1945 р. говориться: «Знаходячись на прямій наводці в районі Собранце (Собранці – місто в Східній Словаччині – прим. автора), північніше Ужгорода, 23.11.1944 р. рядовий Ковтун працював заряджаючим гармати. Противник вів сильний артилерійсько-мінометний обстріл ОП, але незважаючи на це рядовий Ковтун чітко виконував свою роботу та забезпечив безперебійну роботу гармати, вогнем якої знищено 2 кулеметних точки і один НП, а також нанесені втрати в живій силі та ручній гарматі.»
Вічна пам’ять відважним!
Олексій ОРЄХОВИЧ