Важливість наради 40 міністрів оборони на німецькій (німецькій, гутен таґ!) базі з милозвучною для меломанів назвою Рамштайн важко переоцінити. Бо уявіть собі, що навіть фізично зібрати делегації з сорока країн не просто. І саме – сорока, хоча в НАТО 28…
Ця нарада з надзвичайно сильною політичною промовою Міністра оборони США Ллойда Остіна (простий хлопець з Алабами!) фактично переломлює хід війни в Україні. Бо вона показує: антигітлерівська коаліція не просто сформована, а вже діє реально. Ну, тобто – антипутінська (власне, різниця невелика).
Переломлює ситуацію стратегічно, бо що вирішили сорок міністрів воєнних машин? Фактично вирішили ліквідувати путінський режим. І мова не стільки про самого Путіна. Бо вже всі зрозуміли: це не війна одного маніяка, що ховається в бункері башкирської гори, це війна всіх росіян, бо вони в масі своїй підтримують війну. Бо ж не Путін скидав бомби на Чернігів, не Путін місяць тримав мешканців Ягідного у підвалі, не Путін порозстрілював корів у фермера Ткаченка з Лукашівки, не Путін ґвалтував 15-літніх українок у причернігівських селах та в Старому Бикові і не Путін віз через Городню крадену картоплю… Росіяни всі відповідальні за цю війну, навіть ті, які мовчали. Тому й було ухвалено на базі Рамштайн історичне рішення: вести війну до повного розгрому Росії. Так, руками українськими, так, ми матимемо ще немало смертей і горя, але що ж нам лишається робити як на нас напала озвіріла рашистська орда? А Захід безпрецендентно нам помагає – крутіше, ніж навіть Америка Британії у Другу світову, за винятком участі солдатів у боях.
Тому знову повторюю пропозиції для переговорів з Росією: 1) виведення всіх російських військ з усіх окупованих територій, включно з Кримом і Донбасом (сьогодні можна додати ще й Придністров’я); 2) виплата репарацій Україні; 3) позбавлення Росії ядерної зброї; 4) створення зони безпеки біля кордонів України у складі Брянської, Курської, Воронезької, Ростовської, Білгородської областей та Кубані – під контролем ЗСУ.
…Коли я перше озвучив ці вимоги – з мене сміялися. Особливо на фоні зрадницьких угод поца в кепці, утікача з Абхазії, що з якогось дива представляє мою країну. Але українська армія воює так успішно, що зрадницькі угоди застарівають, не дійшовши до парафування навіть. І сьогодні ці мої вимоги сприймаються вже більш реально, правда ж? Тим паче – підкріплені 40 міністрами оборони.
Це – для початку. А далі – зрозуміло, що має бути суд на Путіним, Лавровим, Шойгу, Соловйовим, Скабєєвою, Гєрасімовим тощо. І мають бути вільні референдуми про незалежність Татарстану, Башкиртостану, Далекосхідної республіки, Якутія – Саха, Ідель – Уралу тощо. Ми ще це побачимо! «України слава стане поміж народами».
P.S. А Путін, до речі, зарився в гору Яман-тау, яка в перекладі з башкирської звучить як Погана Гора. Ой, погана!
Василь ЧЕПУРНИЙ