15 березня в Бобровицькому районному будинку культури відбувся літературно-музичний вечір «Живий у славі поміж нас», присвячений 75-й річниці від дня народження Анатолія Григоровича Погрібного – українського письменника, публіциста, громадського діяча.
Задовго до початку на центральний майдан міста з’їжджалися гості, друзі і учні відомого земляка, живими струмочками звідусіль стікалися студенти місцевого коледжу, старшокласники, педагоги, працівники бібліотечних закладів.
Учасників заходу зустріла святково прибрана зала та виставка «Пам’ять вічна, як слово», присвячена життю і творчості Анатолія Григоровича. На сцені горіла свіча пам’яті, а на старовинному рушнику з батьківської хати стояв портрет, написаний місцевою художницею Юлією Тертій.
Ведуча вечора Марія Герасименко розкрила присутнім творчий портрет Анатолія Погрібного.
«У сузір’ї Великих Українців на нашому небі духовності особливо яскраве ім’я лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Анатолія Погрібного – педагога, вченого, громадського діяча, автора понад 1000 статей та близько 30 монографій, серед яких і капітальна праця «Літературні явища і з’яви». Анатолій Погрібний – це ціле явище на науково-педагогічному, культурно-освітньому та суспільно-політичному полі, явище не лише українське. Адже його праці читають не тільки в Україні, а й в інших країнах Європи, а також Північної та Південної Америки, Азії, Австралії.
Анатолій Григорович Погрібний народився 3 січня 1942 року у селі Мочалище Бобровицького району. Син полеглого фронтовика та вчительки початкової школи через усе життя проніс велику повагу і вдячність батькам. Увібрав у себе красу родинного краю, батьківське тепло, любов до людей, велику допитливість і щедрий характер. І саме ці щедроти передавав усім, хто мав можливість працювати, спілкуватись, товаришувати з ним, бути його учнями.
У 1959 році закінчив Харківський хіміко-механічний технікум, у 1966-му – філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1970-го – працював у Київському національному університеті на різних посадах. З 1992-го по 1994 рік був першим заступником міністра освіти України, далі – на викладацькій і науковій роботі.
Анатолій Погрібний залишив навічно пам’ять про себе у книгах. У 2006 році за публіцистичну трилогію «По зачарованому колу століть», «Раз ми є, то де?», «Поклик дужого чину» йому присуджена Національна премія України імені Тараса Шевченка. Протягом 10 років Анатолій Погрібний вів на Українському радіо передачу «Якби ми вчились так, як треба».
Темою його радіопередач, статей і книг є наболілі протягом століть проблеми оборони української державності та її першооснови – мови.
Доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Українського вільного університету (ФРН, місто Мюнхен). Лауреат багатьох премій, відомий літературознавець, письменник і публіцист, 37 років пропрацював на різних посадах у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: викладав журналістам історію літератури, завідував кафедрою історії літератури та журналістики Інституту журналістики цього університету. До останніх днів працював на посаді професора цієї кафедри.
Анатолій Григорович був надзвичайним, єдиним не лише для своєї родини, а й для друзів, колег, товаришів, читачів і слухачів українського радіо.
Однак, смерть була невблаганною, недуга перервала людський порив. 9 жовтня 2007 року на 65-му році він пішов з життя.
У травні 2012 року Всеукраїнське товариство «Просвіта» заснувало Премію імені Анатолія Погрібного, яка щороку присуджується за вагомий внесок у справу українського національного відродження, розвиток української публіцистики, утвердження державності української мови та подвижницьку просвітницьку діяльність в ім’я України».
Вшановуючи пам’ять видатного земляка, письменника Анатолія Погрібного, спогадами поділились:
-почесний директор Національного науково-дослідного інституту українознавства, доктор філологічних наук, професор, академік восьми світових академій, член Національної спілки письменників України, член Товариства «Чернігівське земляцтво» Петро Петрович Кононенко;
-голова Бобровицького відділення земляцтва, заслужений юрист України, щирий друг Анатолія Погрібного Андрій Михайлович Пінчук;
-відомий в Україні письменник і публіцист, друг і найближчий земляк Дмитро Андрійович Головко;
-заступник голови Ради, виконавчий директор земляцтва Тетяна Андріївна Літошко;
-заступник голови Бобровицької районної державної адміністрації Тетяна Олександрівна Ляшенко;
-давній друг сім’ї Володимир Іванович Тертій.
Ось в такому родинному колі друзів, письменників-побратимів, освітян, журналістів, членів його родини, мешканців міста, молоді перегорталися сторінки історії життя Анатолія Погрібного. Адже слід, який залишив після себе великий україніст неоціненний і його слово буде вічно жити в пам’яті людей.
Впродовж зустрічі звучали пісні, які любив Анатолій Григорович, твори Тараса Шевченка, вірші-присвяти.
Ось один із них:
Низький уклін Вам, Вчителю Вкраїнський,
За мудрість, мужність правду говорить,
За те, що Ви невтомно і щоденно
Учили рідним словом дорожить!
Ви нас учили бути небайдужим,
Козацьку гідність завжди шанувать,
Щоб у модернім і глобальнім світі
Самосвідомість власну не проспать.
Не розміняти на шляху широкім
За «євро», «долари», ба, навіть, за «рублі»,
Вкраїнську душу змучену, розбиту
На цім державотворчім рубежі.
Спасибі Вам…
І долітає вічний поклик з неба:
«Не забувайте вчитись
Так,як треба…»
Про Анатолія Погрібного можна говорити безкінечно.Дарований Богом талант він не встиг вичерпати до кінця. Він любив людей, а вони любили його, а любов – вона безсмертна. Він інтелігент, інтелектуал найвищої проби, справжній українець, який прагнув об’єднати всіх українців, де б вони не проживали.
Марія ГЕРАСИМЕНКО, начальник відділу культури і туризму Бобровицької райдержадміністрації