Земляки Олександра Петровича Довженка любили і люблять свого славетного Українця. Причому ця любов передається з покоління в покоління.
Мені випало щастя працювати в Сосницькому районі на керівних посадах і відповідно займатись конкретними роботами по розширенню увічнення пам’яті Олександра Довженка.
Як відомо, Олександр Петрович помер 25 листопада 1956 року. Але вже в 1960 році в Сосниці був створений музей, який складався з 2-х частин – меморіальної хати та літературно-художнього відділу, для якого в 1964 році збудоване нове приміщення.
Звичайно, це не відповідало величі Олександра Довженка, не задовольняло його земляків.
Тому сосничани за підтримки прогресивної громадськості України провели роботу по подальшій розбудові території садиби та спорудженню пам’ятника, який би відображав такого Олександра Довженка, яким він пішов у світ від порогу отчого дому.
Як і нині, писали звернення до вищих органів влади та оббивали їх кабінети.
І нас підтримали. Навіть вдалось вирішити ідеологічну проблему – архітектор Анатолій Ігнащенко та скульптор Анатолій Фуженко, як висококласні знавці своєї справи, виготовили макет молодого Сашка Довженка босим, що було правдивим. Але головний ідеолог України розпорядився, щоб на пам’ятнику Олександр Довженко був взутий.
Тоді мені довелось ризикувати та взяти на себе відповідальність, але прибулих до музею Олександра Довженка і тоді, і нині зустрічає молодий босоногий Сашко.
Відкриття пам’ятника відбулось в 1975 році, як свято країни (тоді – Радянського Союзу) за присутності делегацій усіх союзних республік і деяких зарубіжних країн.
На цьому святі була присутня і дружина Олександра Довженка Юлія Іполитівна Солнцева.
Але в Сосниці на той час був один парадокс – на батьківщині кіномитця Світового рівня не було кінотеатру. І знову районна влада продовжувала бити в дзвони і вимушена була шукати можливості для його побудови.
На той час була планова централізована система. Але ще в 1971 р. з коштів перевиконання районного бюджету були виділені необхідні фінанси для замовлення проектної документації кінотеатру. Проте лише в 1979 році, коли мало відзначитись 85-річчя від Дня народження Олександра Довженка влада країни і керівництво області зрозуміли нас, сосничан, і були виплакані та виділені необхідні кошти для побудови кінотеатру.
У березні того ж 1979 року розпочались земляні роботи, а вже 12 вересня кінотеатр було відкрито і присвоєно йому ім’я Довженка.
Разом з фахівцями обласного міжколгоспбуду на побудові кінотеатру працювали спеціалісти та просто некваліфіковані працівники колгоспів, радгоспу, установ, організацій району. Частина з них ще живі та при зустрічах задають питання: Чому центральна влада вже незалежної України ігнорує справедливі, щирі звернення сосничан щодо присвоєння Великому Українцю – Олександру Петровичу Довженку звання Герой України (посмертно), які підтримуються чисельними представниками громадськості країни?
До вже викладеного в публікації Олексія Орєховича «Остання надія», розміщеній на сайті земляцтва 24 липня поточного року, про постать Олександра Довженка хочу додати інше, висловлене знаменитостями світу.
Наприкінці 1950 року італійські кінознавці назвали Олександра Довженка Гомером ХХ століття. Не скупились на похвали і діячі мистецтв інших країн.
На Всесвітній виставці в Брюсселі 1958 року його кінофільм «Земля» визнано одним із 12 найкращих фільмів усіх часів і народів. Через 80 років французькі музиканти переклали кінокартину на сучасну музику.
Олександр Довженко – визначний громадський і політичний діяч. Він – явище сьогоднішнє. Його кіноповість «Україна в огні», створена 1943 року, ніби віддзеркалює нинішні складі події в Україні.
Вже 22 червня 1941 року Олександр Довженко написав статтю «До зброї», в якій є такі слова «В нинішню ніч змінився світ. Рукою Гітлера піднято фашизм. Почалася найграндіозніша битва в історії народів. Війна регресу проти прогресу. Війна насильства проти дружби. Війна ненависті проти братства і рівності народів. Відповімо ж на удар стократним ударом, щоб не переміг Гітлер ні в якому разі. Ера належить нам.».
Олександр Довженко пройшов фронт, став воїном в ім’я того, щоб Друга світова війна, як говорив він, стала останньою війною людства.
У найтяжчі періоди війни Олександр Довженко не втрачав віри у нашу перемогу, самовіддано працював для неї, оспівуючи успіхи та героїзм воїнів, гнівно картаючи ворогів і зрадників. Він бачив, глибоко переживав усі трагедії війни, говорив про них, турбувався про духовний і моральний світ воїнів і населення, котре опинилося на тимчасово окупованій території. (З книги соратників О.П.Довженка (Михайло Коваленко, Олексій Мішурин «З довженкової криниці», видання 1984 р.).
В публікації Олексія Орєховича вдала назва – «Остання надія».
Думаю, ця остання надія має стати реальністю. Для цього є дві підстави:
1. Свідомий люд України пам’ятає нещодавно відійшовшого у вічність Героя України Івана Степановича Плюща – мого однокурсника, який останній раз голосував за президента. А як об’явили результати виборів – він, безнадійно хворий, сказав: «Боже, я діждався Президента, котрий боліє за Українську Націю». Вважаю він не помилився.
2. Громадяни України виявились розумнішими за багатьох політиків і обрали Президента України в першому турі, що надзвичайно важливо. Виборці повірили Петру Олексійовичу Порошенку і, як розумію, вірять нині.
Вважаю, що хоча на Україну зараз напала Росія, яка підтримує зрадників-сепаратистів, а простіше – бандитів, саме Петро Порошенко є той президент, який був прогнозований в статті одного видання ще на шостому році незалежності України.
Президент Петро Порошенко вселяє віру в здійснення зазначеної надії та всіх великих надій.
Присвоєння Олександру Довженку звання Герой України (посмертно) буде слугувати справі зміцнення морального та духовного єднання Української Нації, що особливо важливо в нинішній період.
120 – річчя з Дня народження Олександра Довженка – це не святкова церемонія, а вшанування пам’яті Великого Українця, нашого сучасника по духу, який ще за свого життя заслуговував на присвоєння звання Герой України.
Ніна ГРИЦАЙ, в минулому голова Сосницького райвиконкому Чернігівської області
Фото Галини ОРЄХОВИЧ