Питання патріотичного виховання молодого покоління в Сосницькому відділенні, як і в усьому Чернігівському земляцтві, стоїть на першому місці. А тому невипадково 29 жовтня нами була організована чергова екскурсійна поїздка до столиці України з короткою зупинкою у Вертіївці Ніжинського району.
До екскурсійної групи увійшло 28 осіб:
учні Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів – Поліна Лопата – 3 клас; Ольга Гришкінас, Сергій Скоромних, Антон Іващенко, Ксенія Лялякіна – 4 клас; Артем Скляренко – 5 клас; Ярина Горпиненко, Костя Черниш, Ярослав Довгорукий – 6 клас; Богдан Коротич, Володимир Лялякін, Віталій Супрун– 7 клас; Ольга Черниш, Анна Холодна – 8 клас; Андрій Поповка, Владислав Мошенець – 10 клас; Максим Іваницький, Аліна Савченко, Сергій Дорошенко – 11 клас;
учениця 3 класу Бутівської ЗОШ І ступенів Тетяна Антоненко;
студенка І курсу Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Наталія Антоненко;
вчителі Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів – Валентина Миколаївна Мовчан (старша групи), Тетяна Олександрівна Кравченко, Лідія Анатоліївна Миколаєнко, Володимир Михайлович Іващенко;
вчитель початкових класів, виконуючий обов’язки директора Бутівської ЗОШ І ступеня Валентина Григорівна Чабак;
ветеран педагогічної праці Валентина Іванівна Телегуз;
любитель рідного краю Валентина Олександрівна Мідько.
Прямуючи до Києва, раненько завітали до Вертіївки, в музей Михайла Петровича Кирпоноса. Поклали квіти до його пам’ятника.
Продовжуючи тему, що пов’язана з річницею звільнення України від нацистських загарбників побували в Національному музеї історії України у Другій світовій війні.
Потім, прямуючи до Національного музею «Меморіал жертв Голодомору», відвідали виставку хризантем «Щедрий урожай» на Співочому полі Печерського ландшафтного парку, де представлені яскраві інсталяції, присвячені щедрості та плодючості української землі.
Далі був Національний музей «Меморіал жертв Голодомору».
Найстрашнішою гуманітарною катастрофою України ХХ століття став штучно створений сталінським режимом Голодомор 1932–1933 років, про який почали говорити публічно лише після проголошення Україною незалежності.
Згідно з дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, демографічні втрати від Голодомору 1932–1933 років в Україні становлять 3 мільйони 941 тисяча осіб.
В музеї експонується Національна Книга Пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років – найповніший мартиролог, який вміщує інформацію майже про 900000 померлих від Голодомору у 1932–1933 роках. Постійно демонструються відеоінсталяції, які мовою документів, фотографій і кінокадрів розповідають про причини, характер та наслідки Голодомору.
Центральною частиною Меморіалу є Свіча Пам’яті.
Під Свічею Пам’яті розташована Зала пам’яті. Тут ми вшанували пам’ять убитих голодом, запаливши свічки на Вівтарі пам’яті.
А на виході з музею на нас вже чекав Олексій Орєхович – заступник голови Чернігівського земляцтва, голова Сосницького відділення.
Після нетривалого з ним спілкування ми прямуємо до Водно-інформаційного центру (неофіційна назва Музей води). Потрапити в Музей води – це було бажання вчителів і учнів під час кількох попередніх екскурсійних поїздок до Києва. Щоразу не вистачало часу. Адже Музей води є одним із найвідвідуваніших закладів столиці, експозиція якого розповідає про роль води у природі та житті людей, про історію Київського водогону, технології очищення та транспортування води до споживача, водовідведення та очищення стічних вод. Також в експозиції є ігровий майданчик.
Валентина МОВЧАН
Фото автора
І знову Сосничани організували чудову екскурсію до Києва. На жаль, історія становлення нашої держави багата на трагічні сторінки, від цього нікуди не подінешся. А молоді потрібно знати правду! Я згадую свої шкільні роки, коли в школі говорили одну правду, а односельчани старшого віку – іншу…
На мій погляд, екскурсія організована бездоганно! Я вірю, прийде час, і музей у Вертіївці буде перейменовано, наприклад — «Історико-краєзнавчий музей села Вертіївка». Звичайно, буде спротив, але правдива історія понад усе!