Кобзо, моя непорочна утіхо!
Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха,
Голосом правди святої дзвони,
Нашу тісноту гірку спом’яни.
«До кобзи», Пантелеймон Куліш
Як у нашій солов’їній мові, є однозначні та багатозначні слова, так є і місця на нашій славній Україні, які багатогранні за своєю суттю.
Чомусь раніше заповідник «Ганнина Пустинь» асоціювався у мене з романтичністю, місцем великого кохання.
А ось після того, як мені пощастило взяти участь у заходах зі вшанування пам’яті видатного українського письменника, літературного критика, історика, мовознавця, ученого-ентографа, дослідника фольклору, журналіста, перекладача, культурно-освітнього діяча, перекладача Біблії на українську мову, автора першого історичного роману «Чорна рада», котрий присвятив свою діяльність розбудові національної культури в ім’я духовного поступу українського народу, Пантелеймона Олександровича Куліша, зрозуміла, що тут, за словами, Євстратія Зорі, «українське слово, український прапор і український дух – простір гідності та свободи. Тут нема страху – лише натхнення боронити СВОЄ».
Вчора, 14 лютого, до Чернігівського обласного історико-меморіального музею-заповідника «Ганнина Пустинь» вклонитися Пантелеймону Кулішу приїхали науковці, громадські діячі, освітяни, представники влади та депутатського корпусу.
Заупокійну літургію біля могил Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, Василя Білозерського відправив керуючий Чернігівською єпархією Православної Церкви України архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій Зоря у співслужінні настоятелів ніжинського, чернігівського, батуринського, бахмацького, оленівського, кинашівського храмів і священників з Сумської єпархії. Лунали дзвони…
Владика Євстратій у своєму виступі після панахиди біля могил нагадав слова жандармів про Пантелеймона Куліша: «Учителя 5-ї С.-Петербурзької гімназії 9-го класу Куліша, який хоча й не належав до цього товариства (мається на увазі Кирило-Мефодіївське – ЄЗ), але був у дружніх зв’язках із усіма його учасниками й самовиношував надзвичайні дкмки про вигадану важливість України, вмістивши навіть у надрукованих од нього творах багато двозначних місць, що могли вселяти в малоросів лумки про право їх на окреме існування від імперії, — замкнути в Олексіївський равелін на чотири місяці й потім відіслати на службу в Вологду…».
У мітингу-реквіємі взяли участь перший заступник голови Чернігівської обласної ради Ніна Лемеш, заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак, голова наглядової ради благодійного фонду «Героїка» Ростислав Мартинюк, представники Сумської обласної ради, Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації, Борзнянської міської ради, Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя та громадськості.
У меморіальній хаті Куліша відбулася презентація 1-го тому перекладів і переспівів Пантелеймона Куліша «Шекспірові твори», яку представив доктор філологічних наук Олесь Федорчук.
До 165-річчя з дня виходу у світ роману «Чорна рада» була відкрита виставка книг різних видань з приватних колекцій.
У «Мотронівській тиші» та меморіальній хаті Пантелеймона Куліша народний артист України, бандурист Тарас Компаніченко виконував кобзарські твори на слова Панька Куліша.
А ще 14 лютого – це ще й День книгодарування. Тому символічно, що саме в цей день Кулішеві переклади Шекспіра в подарунок отримали народний депутат України Ігор Молоток, ректор Ніжинського університету Олександр Самойленко, народний артист України Тарас Компаніченко і перший заступник голови Чернігівської обласної ради Ніна Лемеш.
«Могучий майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет «Досвіток», перекладач Шекспірових і Байронових творів, а також Біблії, автор «Записки о Южной Руси», «Чорної ради» і сили інших цінних праць – має право на нашу велику повагу і вдячність», – скаже наш інший талановитий земляк Михайло Коцюбинський.
Дійсно, Пантелеймон Олександрович повертається до нас знову та посідає своє заслужене місце в нашій свідомості та душі.
Стиха дзвени, нехай мучене серце
Важко заб’ється, до серця озветься,
Як на бандурі струна до струни.
«До кобзи», Пантелеймон Куліш.
Валентина МОВЧАН