21 серпня Збройні Сили України солідаризуються з усім Народом Чеської Республіки та Словацької Республіки, з братами і сестрами зі Збройних Сил Чеської Республіки та Словацької Республіки в 56 роковини цинічної, підступної, кривавої та терористичної збройної агресії проти Чехословаччини в ніч з 20 на 21 серпня 1968 року, коли військові підрозділи зс срср – цієї тюрми народів московського режиму та маріонеток кремля вторглися на територію Чехословаччини для придушення «Празької весни».
Збройні Сили України згадують та вшановують усіх жертв тероризму. Україна висловлює солідарність з усіма загиблими, покаліченими та постраждалими від цих жахливих злочинів.
росія інтегрувала тероризм у свою державну політику.
росія – це держава-терорист та держава – спонсор тероризму, яка відкрито, з використанням власних збройних сил, інших збройних формувань, або приховано, з використанням збройних формувань, що діють від імені та (або) в інтересах такої держави, вчиняла та вчиняє терористичні акти, акти міжнародного тероризму. Цьому буде покладено край.
Спроба незаконної окупації АР Крим та міста Севастополь, несправедлива, агресивна, неспровокована, жорстока, триваюча війна російї проти України призвели до тисяч жертв серед цивільного населення та мільйонів переміщених осіб.
У знак пам’яті про всіх жертв тероризму, Україна закликає міжнародне співтовариство захищати міжнародне право твердо та безкомпромісно, а також забезпечити неминучу відповідальність за кожне порушення основних норм і принципів міжнародного права.
56 років тому, у ніч з 20 на 21 серпня 1968 року військові підрозділи зс срср – вторглися на територію Чехословаччини для придушення «Празької весни» – більше 200 тисяч військ і 5 тисяч танків увійшли на територію Чехословаччини, так само як московські окупанти розпочали війну росії проти України в 2014 році та продовжили 24 лютого 2022 року.
Багато українців виступали проти введення радянських військ у Чехословаччину 1968 року. За це розплачувались свободою. 303 випадки висловлювань проти введення союзних військ у Чехословаччину зареєстрували співробітники КДБ Української РСР протягом 21 серпня — 12 вересня 1968 року.
1781 листівку, надпис і лист із критикою влади виявили на території України протягом 1968-го. За «антирадянську агітацію» засудили 10 осіб і ще 55 — наступного року.
Операція «Дунай» – це була найбільша військова операція в Європі з часів Другої світової війни. У столиці Чехословаччини були взяті під контроль будівлі ЦК КПЧ, радіо і телебачення, інші важливі стратегічні об’єкти.
Ключова фаза операції «Дунай» в Празі почалася в ніч на 21 серпня з обманного маневру. Підлітаючи до аеродрому Рузине в чеській столиці, нібито пасажирський радянський літак запросив вимушену посадку через можливе пошкодження. Однак на його борту перебували десантники 7-ї повітряно-десантної дивізії.
Після посадки вони захопили всі об’єкти аеропорту, включно з його диспетчерською вежею. Таким чином була забезпечена посадка інших десантних літаків і масова висадка радянських військ — транспортні Ан-12 інтенсивно сідали на смугу аеропорту Рузине.
На прибулій важкій військовій техніці і захоплених цивільних автомобілях війська негайно вирушили в центр Праги. Менш ніж за добу загарбники зайняли всі важливі стратегічні об’єкти на території Чехословаччини, зокрема в Празі, Брно та Братиславі: були блоковані основні дороги, мости, виїзди з міст, зайняті будівлі радіо і телебачення, друкарні і вокзали, телеграф і Головпоштамт, будівлі ЦК КПЧ і уряду ЧССР, інші адміністративні будівлі міст і областей, а також штаби військових частин і підприємства військової промисловості.
Радянська сторона заявляла про безкровне вторгнення. Однак жертвами агресії стали близько 100 мирних жителів, ще 500 були поранені. Найбільш криваві події розгорнулися біля будівлі Чеського радіо (58 загиблих, у тому числі 8-річна дитина). Є відомості й про стрільбу радянських солдатів по натовпу на Вацлавській площі.
«Празька весна» – нетривалий період політичної лібералізації та реформ, одне з важливих явищ суспільно-політичного життя Європи 2-ї половини ХХ століття. Курс на реформи, побудову «соціалізму з людським обличчям» був взятий Чехословаччиною у січні 1968 року, коли першим секретарем ЦК КПЧ було обрано Александра Дубчека.
Реформаторські настрої всередині чехословацьких комуністів занепокоїли СРСР – як відомо, тоталітарні режими дуже чуткі на такі речі й хворобливо реагують навіть на натяк будь-яких змін – радянська пропаганда одразу ж назвала події в Чехословаччині «загрозою для соціалістичної системи», «контрреволюцією» та «спробою відновити буржуазний лад».
Система включила на повну потужність усі наявні засоби для недопущення потрапляння зерен демократії на територію СРСР, зокрема і в Україну. Ідеологічна та психологічна обробка населення відбувалася по всіх фронтах. До первинних партійних організацій надсилалися закриті листи ЦК КПРС, проводилися закриті та відкриті засідання партійних зборів, активів, організовувалися масові мітинги в трудових колективах, ще більше посилилася цензура та активізувалися спецслужби.
Але, попри «закручування гайок» та всю глухоту залізної завіси, якою намагалися відгородити від світу власних громадян партійні бонзи, об’єктивна інформація про події в Чехословаччині 1968 року різними каналами потрапляла в Україну і люди робили власні висновки, до того ж, зовсім не на користь ЦК КПРС. В країні активізувалися суспільно-політичні процеси, зокрема, нової сили набув український правозахисний рух в якому через «Празьку весну» визрівала ідея можливості реальних змін у тоталітарній системі.
Саме під впливом чехословацьких подій 1968 року на якісно новий рівень піднявся громадський рух за легалізацію Української греко-католицької церкви (під час «Празької весни» в Чехословаччині було відновлено ЧГКЦ – віруючим повернено храми тощо). В країні розповсюджувалися листівки, прокламації, анонімні листи, написи.
У відповідь на це посилились репресії: одних викликали для «профілактичної бесіди» до КДБ, а інших, тих хто насмілювався відкрито висловлювати власну думку, арештовували, відкривали кримінальні справи. У звинувачувальних висновках чільне місце займало, серед іншого, «антирадянське трактування чехословацьких подій».
Ідеї «Празької весни» неабияким чином вплинули на зародження, вже на новому витку історії, антиавторитарних ідей, що втілилися на практиці в 1980-х роках, та призвели, зрештою, до зміни суспільного ладу в країнах Східної Європи, а потім і в СРСР.
6 листопада 1968 року в Києві на Хрещатику на знак протесту, зокрема, проти агресії СРСР щодо Чехословаччини, вчинив акт самоспалення Василь Макух.
Операція «Дунай» була для СРСР наймасштабнішою військовою кампанією з часів Другої світової війни. І вона стала кінцем для Радянського Союзу. У Кремлі більше не говорили про жодні реформи. Почався тривалий період «застою» – бюрократичний апарат костенів, процвітала корупція, замість реальних дій з’явилася практика ритуальних промов і відписок.
У 1989 році до влади у ЧССР прийшли активісти Празької весни. В першу секунду 1993 року країна припинила своє існування, розділившись на Чехію та Словаччину. Зараз вони обидві – у Євросоюзі та НАТО і підтримують Україну в нвшій боротьбі проти росіїського терористичного режиму.
Генеральний штаб Збройних Сил України