Джерело: Носівщина має власну енциклопедію // Світ-інфо. — № 174, 7 травня 2020. — С. 14.
На Чернігівщині створена і активно розвивається подібна до Вікіпедії енциклопедія, яка стосується лише одного району області – Носівського.
Ця енциклопедія розміщена в Інтернеті, за адресою wiki.nosivka.info і доступна кожному як для перегляду, так і для редагування – створювати в ній нові статті і редагувати існуючі справді може кожен, хто має доступ до інтернету!
На 26 квітня ц.р. в Енциклопедії Носівщини було зроблено рівно 10 000 редагувань і створено 1127 статей.
А почалося все в лютому 2019, коли до киянина, вихідця з Носівщини Юрія Пероганича звернувся директор Носівської середньої школи № 2 Євген Бондарчук із
проханням розмістити у Вікіпедії статтю про покійного директора цієї ж школи Івана Івановича Кошового, який багато послужився Носівському району. Однак Кошовий, будучи людиною скромною, не зажився державними нагородами і почесними званнями, не давав інтерв’ю центральним і місцевим ЗМІ, тому перспектив збереження у Вікіпедії такої статті не було. Пероганич, маючи досвід написання понад 3200 статей у Вікіпедії, вирішив створити на її принципах окремий сайт, але лише про Носівщину. 12 лютого він зареєстрував сайт на безплатному ресурсі «Фандом» і створив перші статті — про Євгена Бондарчука і Носівську школу № 2. Цей день можна вважати датою народження Енциклопедії Носівщини. Стаття про Івана Кошового стала третьою в енциклопедії і першою, яку створив Євген Бондарчук.
Хоча енциклопедія відкрита для редагування, з неї нічого не можна вилучити чи зіпсувати в ній щось безповоротно – кожне редагування зберігається окремо, тому вандальні або помилкові правки легко виявляються, «відкочуються», а вандали ефективно блокуються за обліковим записом або IP-адресою.
Це не паперова енциклопедія, тому місця в ній може вистачити для всіх теперішніх мешканців Носівщини і десятків поколінь колишніх. Якщо людина має стосунок до
району – про неї тут можна створити окрему статтю. Можна і треба писати про пам’ятки, будівлі, установи, організації, підприємства, заклади торгівлі і послуг, громадські об’єднання…, про кожну значиму для району чи села подію.
До «Носівщини» відноситься все, що стосується Носівського району в його теперішніх чи колишніх межах, Володько-Дівицької, Макіївської, Мринської і Носівської волостей Ніжинського повіту Чернігівської губернії, Носівської сотні
Гетьманщини.
При публікації варто подавати посилання на джерело інформації. Якщо ж автор подає власну інформацію, наприклад спогади , то важливо, щоб цього автора можна було ідентифікувати. До статті можна включити і художній нарис про предмет статті чи інтерв’ю – за умови згоди авторів на вільне поширення їхніх творів.
Статті в Енциклопедії Носівщини добре помітні в пошукових системах, насамперед Google, їх легко шукати і в самій енциклопедії – за назвою, вмістом або категоріями.
Переважну більшість статей, понад 1100, написав Юрій Пероганич, нащадок козаків Носівської сотні, онук репресованого в 1937 році і пізніше реабілітованого мешканця Лісових Хуторів Олександра Івановича Прищепи. Юрій в 1976 році закінчив восьмирічку в селі Козари Носівського району, вивчився на математика-програміста, інженера-економіста, а згодом магістра міжнародного права
в Київському університеті імені Т. Шевченка. З 2007 року він очолює Асоціацію підприємств інформаційних технологій України, у 2009 створив громадську організацію «Вікімедіа Україна» , а в 2018, разом із дружиною, поетесою і прозаїком Тетяною Череп-Пероганич – громадську організацію «Творча еліта України». Юрій є членом Ради Чернігівського земляцтва в Києві, в Носівці мешкають батьки-пенсіонери і сестра – вчителька початкових класів.
Однак, до роботи над енциклопедією Пероганич долучає дедалі більше людей. Андрій Дідиченко, ІТ-фахівець з Носівки – технічний адміністратор сайту, вчитель
і краєзнавець Валерій Фурса надав для розміщення електронний варіант своєї книжки «Славні імена Носівщини». Завдяки енциклопедії друге життя отримала рідкісна книга покійного директора районної бібліотеки Івана Буняка «Партизанська Носівщина» – її передав для публікації в енциклопедії син автора, Анатолій Буняк. Унікальну книгу Ольги Куровської «Моє рідне село» з краєзнавчими матеріали про Коломійцівку і Степові Хутори передав Григорій Войток із Бобровиці.
Допомагають із матеріалами Василь Кияниця з Носівської станції юних техніків (днями, на жаль, ліквідованої рішенням міськради), Алла Чекан і Надія Бруханда з
Мрина, Микола Сидоренко з Макіївки, Юлія Бруй із Чернігова, Чернігівський обласний центр народної творчості. Цікаві спогади прислав із Полтави фотожурналіст Олександр Розум. Дозвіл використовувати її публікацій надала журналістка з Чернігова Сніжана Божок.
Загалом в енциклопедії вже 430 статей з описом подій Носівщини за днями року і роками, 401 стаття про людей, близько 300 статей – про все інше, зокрема
про школи, бібліотеки і музеї, будинки культури і творчі колективи, установи держави і місцевих громад, колишні колгоспи і теперішні агропідприємства, лікарні й аптеки, магазини і ринки, а також про села, вулиці і кутки, річки і ставки, будівлі і споруди, пам’ятники і пам’ятки та інші речі.
В енциклопедії, зокрема, вже представлені статті, що стосуються (за абеткою):
архівної справи, архітектури, біографістики,ветеранського руху, ветеринарної медицини, влади, географії, геральдики, громадського харчування, громадського порядку, громадянського суспільства, дозвілля, економіки, сільського господарства і торгівлі, журналістики, зайнятості, історії, краєзнавства, культури і мистецтва, лісового господарства, літературознавства, материнства, мистецтва, мовознавства, молоді і спорту, музейництва, науки, освіти і виховання, охорони здоров’я, політики, послуг, права, правопорядку, природи, соціальної адаптації і захисту, технологій, транспорту, туризму, цивільного захисту Носівщини…
Під час наповнення енциклопедії було виявлено та заповнено чимало білих плям у статтях Вікіпедії – наразі в ній вже майже півсотні статей, новостворених або покращених завдяки Енциклопедії Носівщини.
Робота над Енциклопедією Носівщини триває. Її майбутнє буде залежати від числа залучених для її наповнення волонтерів, а також від уваги місцевої влади і підприємців до питань історичної освіти мешканців району, виховання патріотів рідної землі, які знатимуть про славні справи наших предків і не повторюватимуть їхніх помилок.
© Світ-інфо, 2020. Поширення на умовах CC BY-SA 4.0 International