18 квітня поточного року виповнюється 110 років від дня народження нашого земляка-українського вченого-історика, дипломата, доктора історичних наук, професора Василя Якимовича Тарасенка (18.04.1907 – 21.03.2001).
Василь Якимович – це яскрава постать на нивах української дипломатії, наукової та педагогічної діяльності. Саме він був одним з тих, хто закладав фундамент української дипломатичної служби після того, як Україна по закінченню Другої світової війни стала членом ООН та інших міжнародних організацій. Його по праву вважають Творцем Держави Ізраїль.
Акт проголошення незалежності України Василь Тарасенко зустрів у повні 84 роки. У незалежній Україні Василь Якимович прожив більше дев’яти років. За ці роки він написав чимало цікавих і корисних статей, зокрема:
«Військова концепція України: національні інтереси – понад усе! / Василь Тарасенко // Cамостійна Україна. – 26.05.1993.- № 16. – С. 5.
Хліб-сіль і політика: Деякі проблеми формування політичної культури селянства України / Тарасенко В., Шараєва Н. // Віче. – 1996.- №3. – С.14-27.
Хліб і до хліба: Діагностика деяких аспектів аграрної та земельної реформ в Україні / Тарасенко В. // Віче. – 1997.- №6. – C.123-137.
Український менеджмент і спільні підприємства в Україні / Тарасенко В.Я.// Фінанси України. – 1997. – №11. – С.74-78.
В останні хвилини перед голосуванням: Біля витоків створення Держави Ізраїль/ Тарасенко В. // Політика і час. – 1997. – №1,5-6. – C.60-65,87-94.
Таємниця анонімного листа: Чи готувався замах на Гаррі Трумена? / Тарасенко В. // Політика і час. – 1998. – №1. – С.66-69.
Наркоманія у молодіжному середовищі України / Пилипенко В., Тарасенко В. // Розбудова держави. – 1997. – №11. – С.30-36.
Реформи, люди і настрої: Соціологічне узагальнення соціального життя в Україні за 1996-1997 роках / Тарасенко В. // Віче. – 1997. – №11. – C.21-37.
Ліві-центристи-праві:час істини: До підсумків парламентських виборів в Україні / Тарасенко В. // Віче. – 1998. – №5. – С.62-73.
Інволюційна трансформація в Україні / Тарасенко В. // Віче. – 1998. – №6. – С.111-125.
Шанс не використано,однак ще не втрачено: (До питання про зміну моделі трансформації в Україні) / Тарасенко В. // Віче. – 1998.-№11. – С.92-104.
Крізь призму 1998-го…: (7 років незалежності України) / Тарасенко В. // Віче. – 1999. – №2. – С.128-141.
Чи був СРСР імперією? / Тарасенко В., Сакада М. // Віче. – 1999. – №10. – С.107-120.
Технології перемагають, але програє народ: До підсумків президентських виборів-99 в Україні / Тарасенко В. // Віче. – 1999. – №12. – С.105-117.
Криза соціального самовизначення в Україні: До питання про соціальну ідентифікацію українського суспільства / Тарасенко В. // Віче. – 2000. – №11. – С.58-68.
Куди переходить «перехідне» суспільство?: (До питання про «голістський» (системний) експеримент в Україні) / Тарасенко В. // Віче. – 2001. – №5. – С.45-58».
У роки незалежної України Василя Якимовича нагородили:
– пам’ятною відзнакою «Медаль учасника Другої світової війни», встановленою Народним Рухом України (Голова – В’ячеслав Максимович Чорновіл) на відзначення 50-ї річниці закінчення Другої світової війни, в ознаменування перемоги народів світу в боротьбі проти гітлерівського фашизму;
– Почесною грамотою Міністерства закордонних справ України (Міністр – Борис Іванович Тарасюк) №023 за багатолітню працю в системі МЗС України і особистий внесок у розвиток та становлення української дипломатичної служби.
З нагоди 50-річчя звільнення від нацистської навали він також відзначений нагородою Держави Ізраїль.
У виданому в 2004 році до 170-ї річниці Київського національного університету імені Тараса Шевченка та 60-річчю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка енциклопедичному виданні в 2 томах «Українська дипломатична енциклопедія» в томі 2 (Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. – К.: Знання України, 2004 – Т.2 – 812 с, на 551-й сторінці розміщена стаття, в якій зазначено:
«Тарасенко Василь Якимович (18.04.1907, с. В’юнищі, тепер смт Сосниця Сосницького р-ну Чернігівської обл. – 2001, Київ) – укр. держ. діяч, дипломат і науковець. Нар. в сім’ї селянина. Закінчив істор. ф-т Київ. пед. ін-ту (1939), д-р істор. наук (1960), професор (1961). У 1929-41 працював викладачем у пед. вузах Новомосковська, Сталінабада, Гуляйполя. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941-45. У 1943-44 – дир. Запорозького пед. ін-ту. У 1944-50 – на дип. роботі: помічник народного комісара закорд. справ УРСР Д. Мануїльського; чл. делегації УРСР на Лондонській конференції ЮНРРА; керівник представництва УРСР в Європ. к-ті ЮНРРА; учасник Підготовчої 1-ї сесій Генеральної Асамблеї ООН; чл. делегації УРСР на Паризькій мирній конференції 1946; радник посольства СРСР у США (1946-47); голова делегації УРСР на 3-й сесії ГА ООН; керівник Постійного представництва УРСР при ООН (1948-50); голова делегації СРСР на Спеціальній сесії ГА з палестинської проблеми. У1950-75 – старший викладач, доцент, зав. кафедрою нової та новітньої історії Київ. держ. ун-ту ім. Т.Г. Шевченка, відповідальний редактор (з 1965) міжвідомчого наук. збірника «Питання нової та новітньої історії». Розробляв проблеми історії, економіки й політики США та інших провідних зах. д-ав.
Твори: «Атомна проблема у зовнішній політиці США (1945-1949 рр.)» (1958), «Економіка капіталістичних країн в період імперіалізму» (1961), «Радянський Союз і Організація Об’єднаних Націй (1961-1965)» (1968), «Нариси з новітньої історії Угорщини» (1972), «В останні хвилини перед голосуванням. Біля витоків створення Держави Ізраїль» («Політика і час». – 1997. – №1, 5-6)».
Олексій ОРЄХОВИЧ
Читати також:
Про присвоєння імені Василя Якимовича Тарасенка вулиці та парку в Сосниці