При зустрічах з людьми на різних заходах мене цікавлять поети того чи іншого регіону. Читаючи вірші, я відчуваю їхню мелодійність, і вони з часом стають піснями.
Історія написання цієї пісні почалася із телефонного дзвінка від знайомої мені людини з Києва Миколи Петровича Оцуна, військового історика, етнографа, народознавця, журналіста, громадського активіста. Між нами відбувся такий діалог:
– Пані Катерино, чи немає у вашому доробку пісні про славнозвісного Івана Богуна?
– Миколо Петровичу, чому ви запитуєте мене про це? Можливо, у визначної історичної постаті ювілейна дата?
– Аби сьогоднішні українці відчули патріотизм українців давно минулих часів.
– Здається, Миколо Петровичу, в цьому я зможу вам допомогти.
Кажучи це, я думала саме про Новгород-Сіверський, де похований Іван Богун. Мені пощастило, бо тут мешкає моя добра приятелька – Лариса Леонідівна Атрощенко, майстриня бісероплетіння. Вона і мала познайомити мене з однією з поетес придеснянського краю, ветераном культурної справи Валентиною Григорівною Гладковою.
Та до Новгорода-Сіверського нелегко дістатися із нашого Мезина. Хоч і неблизько до автобусної зупинки (потрібно пройти кілометрів зо п’ять), але в передчутті зустрічі з цікавою людиною дорогу я подолала швидко. Ось і чарівний історичний Новгород. Не отой великий, а Сіверський, розміром менший, та історично не менш значущий.
З пані Валентиною ми зустрілися в будинку школяра, і у мене відразу з’явилося відчуття, що з цією жінкою ми давно знайомі. Вона вразила мене своєю самобутністю, глибоким інтелектом, любов’ю до України та нашої Сіверщини, вмінням донести до співрозмовника душу своїх віршів. Валентина Григорівна читала свої поезії, і перед моїми очима проходили сюжети її творів, в яких оживала краса рідної природи, любов до батьківського дому, самовіддане кохання.
І ось, нарешті, та перлинка, заради якої я подолала багато кілометрів, – вірш про Івана Богуна «Пам’ять через віки». Я слухала цю поезію і внутрішній зір малював мені мужнього вершника на баскому коні, котрий вів своє козацьке військо у бій за вольную волю України. А в душі уже народжувалась мелодія нової пісні – пісні про Богуна. Понад двогодинна зустріч промайнула як одна мить.
За деякий час нині заслужений працівник культури України, провідний методист Сосницького будинку культури, баяніст, поет, композитор Володимир Миколайович Чернявський гармонізував для хору пісню «Пам’ять через віки». Він її високо оцінив і пророкував велике майбутнє. Вперше вона прозвучала зі сцени в Сосниці у виконанні аматорів селищного будинку культури (В’юнище). Віктор Володимирович Охріменко, лікар із Холмів, записав фонограму пісні, яку можна прослухати на сайті Мезинського національного природного парку в розділі «Талановиті жителі нашого краю. Катерина Кулик» і переглянути відео хорового виконання пісні в YouTube, відзняте новгородсіверською тележурналісткою Оксаною Харьковою.
Фестиваль «Нетлінне слово» став добрим приводом нашої наступної зустрічі з пані Валентиною. Не з порожніми руками я їхала до неї – на знак вдячності за співпрацю презентувала диск із нашою спільною піснею.
Валентина Григорівна була сповнена творчих планів і задумів, але доля розпорядилася інакше. 24 лютого минулого року талановитої жінки не стало. Провести її в останню путь зібралися родичі та багато друзів. Той лютневий день видався морозним, але ще холоднішим він здавався від пекучого болю втрати.
Та життя іде. І ось незабаром буде вже річниця світлої пам’яті Валентини Григорівни Гладкової. Людини немає на землі, але пам’ять про неї живе. Пам’ять про чудові екскурсії, різноманітні зустрічі, телефонні розмови, її натхненні поезії, і, як прощальний акорд, – «Пам’ять через віки».
У Валентини Григорівни залишилось багато рукописного матеріалу, і так хочеться, щоб знайшлися організатори та меценати (а я впевнена, що такі люди є на Новгородсіверщині), котрі б видали збірку її творів. Бо це, врешті, потрібно нам, її землякам. Щоб відчути гордість за тих непересічних людей, які поряд з нами йшли життям і прикрашали його буденність світлом своєї творчості.
Катерина КУЛИК, самодіяльний композитор, Коропське відділення