15 лютого 2019 року минає 30 років з дня виведення радянських військ з Афганістану. Війна, розв’язана керівництвом Радянського Союзу заради контролю над частиною Центральної Азії, тривала понад 9 років. У ній брали участь більш ніж 160 тисяч українських військовослужбовців, понад три тисячі українських солдатів й офіцерів загинули. Донині десятки вважаються зниклими безвісти.
У Радянському Союзі вшанування ветеранів війни в Афганістані стало продовженням ідеологічної лінії з вшанування ветеранів Другої світової війни з відповідною героїзацією «воїнів-інтернаціоналістів». До цієї дати приурочувалися урочисті зустрічі, мітинги, відкриті уроки в школах, тематичні програми, де агресія Радянського Союзу представлялася миротворчою та гуманітарною місією. За інерцією, таке ставлення до війни в Афганістані зберігалося в сучасній Україні.
Факт, що нинішня Україна стала жертвою російської агресії, спонукає до переосмислення подій тридцятилітньої давності. Війна в Афганістані 1979-1989 років – військова агресія з боку Радянського Союзу, жертвою якої стали щонайменше півмільйона мирних жителів цієї країни. Також, це злочин СРСР проти військовослужбовців Радянської Армії (часто 18-20-річних), яких без згоди та відповідної військової підготовки відправляли на війну. На совісті керівництва СРСР загибель, поранення, хвороби та зламані долі тисяч цих людей.
Тому цей день має стати днем пам’яті і визнання історичних помилок, щоб убезпечитися від їх повторення. «Пам’ятаємо, але не пишаємося. Це був один із злочинів комуністичного режиму, який забрав життя тисяч українців на чужій землі, за чужі ідеї та інтереси. Кожен, хто достойно пройшов через пекло Афгану, заслуговує на шану. Але згадування про радянську агресію проти іншої країни, особливо, в час коли жертвою агресії стала Україна– не привід для гордощів чи гучних святкувань», – переконаний голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
Згадуючи ті події, варто пам‘ятати ветеранів війни в Афганістані, які маючи бойовий досвід, були серед тих, хто дали відсіч російській агресії у 2014 році, стали учасниками волонтерського руху, досі воюють на передовій.
Український інститут національної пам’яті
Пам’ятаю перших студентів з Афганістану, які влітку побували на канікулах і восени повернулися до навчання. Не гучно, але досить промовисто вони називали наших солдатів убивцями. Я запитав, чому. Тому, що у відповідь на вбивство наших у спину військової колони, що виходила з аулу, ця колона розверталася і весь аул знищувався. Мені не вірилося. Я говорив, що ми хочемо вам допомогти встановити справедливий державний і суспільний устрій, це якесь непорозуміння зі знищенням афганських людей і населенних пунктів, такого не може бути! У відповідь чув від багатьох: ми вас не просили допомагати нам. Було дуже боляче. Ми – напередовіша і найкраща країна світу і від нашої допомоги відмовляються???
І ще, скільки цикових трун надійшло в села і міста. Який борг і кому завинили безвусі юні хлопці з України, Росії, Білорусії, Узбекистану інших республік СРСР, яких престарілі кремлівські маразматики направили виконувати так званий “интернациональный долг”. Думаю, що потрібен міжнародний Суд для подібних діячів. Це стосується, як тих, хто хотів “ощасливити” народи комуністичним раєм, а нині русским миром, так і тих, хто збройним втручанням насаджує демократичне “процвітання”, наслідком яких є смерті, руйнації, біженці, внутрішньопереміщені особи. Кожний народ повинен жити, як хоче, бо має уряд, на який заслуговує, адже він його обрав. І кожен народ має право на повстання проти свого уряду, якщо він перестає служити народу та узурповує владу. Але це право внутрішнє. Зовнішнього втручання не повинно бути. Навіть Бог не втручається в конфлікти. Інакше він би все повирішував за нас. Бог дав кожній Людині Свободу, в тому числі і свободу Вибору способу життя…
Дякую, пане Володимире! Нарешті МИ стали говорити правду про ту війну. Правду, яка досі не до вподоби декому з наших співгромадян! Я вже згадував раніше про ті події: http://chz.org.ua/seryozniy-khvorobi-diahnoz-maiut-postavyty-chytachi/#more-13006 Ось прочитав щойно статтю, яку написав ветеран війни в Афганістані. Рекомендую землякам також її прочитати: http://www.svoboda.fm/politics/region/264043.html Не легко правда проторює свою стежку, але правда переможе!