Сьогодні день пам’яті учня та друга найвідомішого українця, нашого видатного земляка Василя Якимовича Тарасенка, завідувача кафедри у 1991-2015 роках нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора історичних наук, професора Бориса Михайловича Гончара (1 березня 1945 – 22 березня 2015).
Борис Гончар народився в селянсько-інтелігентській родині в селі Лип’янка Шполянського району на Черкащині. Після закінчення школи встиг попрацювати робітником на цукровому заводі, і в 1964 році вступив на історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, де здобув фах історика-міжнародника.
Відтоді усе життя Бориса Михайловича було пов’язане з історичним факультетом університету. Тут він закінчив аспірантуру, захистив у 1974 році кандидатську дисертацію «Середземноморська політика США в 1968-1974 роках», підготовлену під керівництвом відомого українського дипломата, педагога, доктора історичних наук, професора Василя Тарасенка.
Через 20 років він докторську дисертацію «Фактор регіональних конфліктів в процесі формування та реалізації політики США щодо СРСР в 70-і – 80-і роки ХХ століття».
Із 1974 року і до кінця життя Борис Гончар працював на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн, пройшовши шлях від асистента до професора та завкафедрою з 1991 року. Також у 1976-1982 роках був заступником декана. Був членом експертної ради ВАК України, Вченої Ради КНУ імені Тараса Шевченка, спецрад із захистів дисертацій, входив до редколегій низки фахових видань.
У 2004 році йому було присвоєне почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Очолюючи кафедру, Борис Михайлович проводив велику навчально-педагогічну та науково-організаційну роботу
Підготовленими з його ініціативи та під його керівництвом підручниками з нової історії зарубіжних країн й досі слугують студентам. Саме цей предмет, а також низку спецкурсів, викладав Борис Михайлович, передаючи студентам разом із знаннями й свій життєвий досвід та мудрість. Серед його студентів було чимало вихідців з Чернігівщини.
Сфера наукових інтересів Бориса Гончара охоплювала різноманітні проблеми всесвітньої історії нового та новітнього часу, міжнародних відносин, зовнішньої політики США. Він – автор понад 250 наукових і науково-методичних праць, зокрема понад 100 статей в «Українській дипломатичній енциклопедії».
Борису Михайловичу вдалося створити власну наукову школу істориків-міжнародників, підготувавши близько трьох десятків кандидатів і докторів наук.
Та найважливішим проектом Бориса Гончара була кафедра, яку він вважав другим домом, вболівав за згуртованість і взаємоповагу у колективі. Чимало закладених ним векторів науково-організаційного розвитку кафедри чинні й досі у трансформованому відповідно до теперішніх умов вигляді.
Пам’ятав Борис Михайлович і про свого вчителя та друга Василя Тарасенка. До 105-ї річниці з дня його народження та 20-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Державою Ізраїль очолюваною ним кафедрою була організована і проведена Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми новітньої історії зарубіжних країн», яка відбулася 18-19 жовтня 2012 року в приміщенні головного корпусу Київського національного університету імені Тараса Григоровича Шевченка за підтримки Посольства Держави Ізраїль в Україні та Дипломатичної академії при МЗС України. На конференції він виступив з доповіддю «Василь Якимович Тарасенко: дипломат, вчений, педагог».
Завдячуючи Борису Гончару, котрий разом з Василем Якимовичем часто бував у Сосниці та багато з ним спілкувався, вдалося встановити деякі, в тому числі й маловідомі, деталі з біографії нашого земляка – найвідомішого українця.
До останнього дня Борис Михайлович був на роботі, був активним, будував плани. Були в нас спільні плани й щодо подальшого вшанування пам’яті нашого земляка Василя Тарасенка. Тож його раптовий відхід у засвіти п’ять років тому став для для нас з Миколою Федоровичем Волощуком і рідними Василя Якимовича шоком і величезною втратою, забути про яку неможливо.
Олексій ОРЄХОВИЧ