2 жовтня 1980 року Василя Стуса засудили на 10 років таборів і 5 років заслання. Стус отримав вирок, який став для нього смертельним.
Після того як його «адвокат» Віктор Медведчук заявив «всі злочини Стуса заслуговують покарання», Василь відмовився від нього, за що був покараний. Василя вивели із зали суду і вирок зачитали без нього.
Справу розглядали з 29 вересня. Адвокатом Стуса призначили Віктора Медвечука. Чоловік протестував, хотів захищати себе сам, але з його бажаннями не рахувалися.
Промова прокурора тривала понад 2 години. Він розпочав із досягнень УРСР, які паплюжив «дьогтемаз» Стус. Згодом розповів про «злочини бандерівців». Завершив «злочинами» самого дисидента. Адвокат зазначив, що Стус заслуговує на покарання, але просив звернути увагу на сумлінну працю та складну операцію на шлунку.
Після його виступу засідання суду перервали. Відновилось воно 2 жовтня одразу з читання вироку. Окрім максимальної міри покарання, на Стуса наклали штраф 2,2 тис. крб. судових витрат. Не дозволили вимовити й останнього слова.
Дружині Валентині Василь сказав, що такого терміну не витягне. Так і сталося.
Покарання відбував у таборі в Кучино. Від 1981-го не бачився з родиною. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями неодноразово оголошував голодування.
Помер в ніч на 4 вересня 1985-го під час безстрокового сухого голодування. Василь Стус похований на табірному цвинтарі, 1989-го перепохований на Байковому кладовищі.
Історія України