Серед днів, які назавжди закарбувалися в історії людства, 26 квітня 1986 року займає особливе місце. Світ став свідком однієї з наймасштабніших техногенних катастроф — вибуху на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. Вибух, що спричинив радіаційне забруднення на значній частині території Європи, залишив по собі не лише згарище, а й глибокий слід у свідомості поколінь. У 2003 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті про Чорнобильську катастрофу. Це — день пошани, скорботи і роздумів. Пам’ять про Чорнобиль — не лише трагічне минуле, а й пересторога на майбутнє.
Справжнім символом цієї трагедії стали люди, які без зайвих вагань стали на захист життя інших. Серед них багато і наших земляків з Чернігівщини. Голова відділення ліквідаторів аварії на ЧАЕС Микола Поета вшанував пам’ять героїв-чорнобильців. Багатьох із них уже немає серед нас.
Це військові, інженери, медики, водії, будівельники. Вони будували саркофаг над зруйнованим реактором, очищали дах від графіту, дезактивували ґрунт і споруди, евакуювали мешканців навколишніх сіл.
Їхній подвиг врятував мільйони життів.
Усі вони — приклад самопожертви, гідності та мужності. Їхній внесок неоціненний, а памʼять про них має бути вічною. Чорнобиль — це не лише зона відчуження, а й символ надії та оновлення.
Саме тому 26 квітня — це не лише день скорботи. Це день відповідальності.
Пам’ять про Чорнобиль має жити в нашій свідомості не як тінь минулого, а як світло застереження, як заклик до дії. Вона вчить нас цінувати життя, чесність, мужність і самопожертву.
Тільки пам’ятаючи — ми зможемо зростати. Тільки обʼєднуючись — ми зможемо будувати безпечне майбутнє.
За інформацією офісу ГО “Товариство “Чернігівське земляцтво”