Слово – це зброя. Тим більше – слово поета.
Хочу запропонувати землякам лише деякі з нових віршів поета з села Марківці Бобровицького району Олександра Данильченка, який народився і виріс в цьому чудовому, мальовничому селі. Минулого року вийшла з друку книга «Мозаїка Марковецької творчості». Видання книги відбулося при підтримці Бобровицького осередку «Чернігівського земляцтва» у м. Київ. Значна частина книги – це вірші Олександра Данильченка. В цей нелегкий час його щирі, проникливі слова нікого не повинні залишитись байдужим.
Анатолій Пінчук
ВСТАВАЙ!
Вставай Україно – вставай підіймайся!
Схід й захід до бою єднайся!
То скільки ми будем терпіти наругу,
І ми не дозволим знов мати «царюгу».
Ми вийдем по всій Україні на вільні майдани
Хоч й кров там проллється за волю святу
То краще помремо, але не дозволим нові Магадани.
Ми будем боротись – не хочем ми дітям своїм Воркуту.
Всі ми не дозволим Вкраїну мою розіп`яти
Не хочемо в рідному краї колону ту «п`ятую» мати.
Ми вільний народ і всі ми тепер демократи –
Вставай Український Народе – щоб волю свою захищати!
20 ЛЮТОГО
Там кров вже ллється
На вулиці Грушевського і на Майдані
Але не всім чомусь туди біжиться
Сидять ще в теплій хаті
І дивляться про це на екрані.
Гримлять там вибухи і газ пускають
Когось там б`ють кийком все більше газом травлять
Нестало сил в народу більш терпіти,
Бандитську владу й над людьми наругу.
Закони дикі вже прийняли
Народ в кутузки хочуть знову заганяти
Немає сил вже більш терпіть
І йдуть на штурм бандитської влади.
Як тяжко простому смертному все зрозуміти
І душі наші всі відкрити,
Де провокатори, і де «тітушки» – не зрозуміть,
За ким іти й кого нам слухать!
Щоб знову не впустить момент і не наплутать.
Чи тиї лідери продажні – що мрії наші недосяжні,
Потрібно владу всю оту міняти!
Кого знов нам то вибирати?
Кому вже вірити чи ні?
Щоб не лишитись знов в багні…
21 ЛЮТОГО ЧОРНИЙ ЧЕТВЕР
Так три місяці пройшло, як Вкраїна встала
Проти нового царя вона бунтувала
Все терпіла моя Мати – Мати Україна
Як і перших тих п`ятьох,що вже кров пролилась.
Все шумів – ревів Майдан – владі некорився
Барикади будував, із беркутом бився
Заварили таку кашу та лідери наші
Вони ж стануть владиками – за голови наші.
А якщо і ці та стануть та й продажні
Знову буде бунтувать наш люд нещасний
Куди дивиться той Бог? Що шле ті нещастя
Скільки можна наш народ – та перевіряти?
Та все нових тих «владик» нам поганих слати.
А чи знову з того «пекла» Сатана той виліз.
Що зробив кроваву бійню у нас в Україні.
І хто снайперів послав, щоб народ той наш стріляв?
В беззбройних тих синів, що хотіли жити.
Ще такого не було у нас в Україні
Не було та й у цілім мирі
Щоб за день 77 та й ураз убили
Лиш після такої крові всі заворушились і прозріли…
Прийми Боже душі ці – Вкраїни Героїв
Що зложили свої голови та за нас з тобою.
Заміни ти Боже владу,скинь царя-дебіла
Щоб ніколи не плакала Матір Україна…
22 ЛЮТОГО СПАСЕННА П`ЯТНИЦЯ
Упав! Упав! Диктатор й цар проклятий.
Хоч й кров пролилася рікою тих Патріотів.
Втіка, як той крадій, вночі з палаців
Але від гніву і розплати тобі вже не втекти
Хіба що в пекло утечеш і будеш старшим
Правити у чані і смолу будеш підливати
Бандитам, що правили з тобою на землі!
Збирали золото й богатство народу мойого
В машини й гелікоптер грузили
І вірні слуги – не Народу, а царка –
В послідній раз йому годили.
Отак тиран то наш і впав!
А Бог й народ це предрікав!
В міру потрібно було жити
І честь і гідність берегти!
На той світ якщо і помреш –
Всього ти не візьмеш!
ПІСНЯ
Гей, гей – пливе місяць в синім небі і зіроньки сяють,
А в Києві на Майдані вогнища палають.
Світить сонце в яснім небі, а його не видко
Як не водно тої волі і кращої долі.
Так полягли наші діти й не діждались волі.
Плаче, плаче Україна і не одна Мати,
За вбійенними синами що йшли волю брати.
Що повстали й волю брали – та своєю кров`ю
За майбутнє України і за її Волю.
Проводила вся Вкраїна цих синів додому.
Невмирущі ці герої! Вони не вмирають!
Хай їх Слава й про них пам`ять у віках засяє.
Клянемося! Сини й дочки нашого Народу,
Пам`ятатимем полеглих за волю народу,
Хто поранені були і тепер каліки
Що здоров`я положили, щоб ми могли жити.
І хай славлять у віках їх наші діти й внуки
Щоб не лилась братська кров й ми прийшли до злуки.
Мир та злагода настане у нас в Україні
Тепер ми брати й сестри навіки і нині
Ми є діти і всі рідні у Матері Неньки
Давай, давай миритися і у мирі жити!
Будь ти проклятий, диктатор! У нас в Україні!
Щоб не було вас ніколи да й у цілім мирі.
Відцураються від вас усі ваші діти,
Мо й безвинні вони є – їм треба терпіти.
22. 02.2013 р.
Україна, Україна – Мати Рідная Моя
Піднімайся, Україна – москаль топче вже поля.
Всіх сусідів вже забрали – підкорили знов Чечню
А Москві все мало й мало – їм Вкраїну подавай.
Вони хочуть на Вкраїні підкорить Донбас і Крим
Хай одне запам`ятають – українець не один!
Піднімайтесь, українці, своєй матері сини
Ми піднімем всю Європу – не допустимо війни.
Нам чужого непотрібно, ну й свойого не дамо!
Не дозволим щоб чужинці знов були в нас на землі.
Ми піднімем всю Європу і розбудимо весь світ
І поставимо на місце ненажер тих москалів.
Ми є мирні українці і у мирі хочем жить
Віддали боєголовки щоб війну не розпалить.
Ми є мирні українці і сусіди мирні є
Але хай не зазіхають ці сусіди москалі.
04.03.2014р.
Олександр Данильченко.