Становлення початкової освіти в селі Атюша

Навчання та виховання підростаючого покоління є одним з елементів розвитку суспільства. Ще в другій половині ХVIII століття ідея навчання грамоти селянських дітей висувалася прогресивними педагогами, громадськими діячами, але стан освіти залишався низьким. У дореформених селах існували нечисленні церковно-парафіяльні школи, що знаходилися під опікою церковнослужителів, у них навчалася невелика кількість дітей, а переважна частина населення залишалася неписьменною.

Ситуація в освітній галузі значно покращилася після земської реформи 1864 року, коли були створені виборні органи місцевого самоуправління–земства. Вони завідували освітою, медициною, будівництвом доріг та іншим.

Село Атюша входило до Кролевецького повіту Чернігівської губернії (нині Коропський район Чернігівської області), в якому з початком роботи земства розпочалося будівництво приміщень для початкових однокласних училищ. У 1900 році в усьому повіті їх було вже 44. Але ці навчальні заклади не надавали достатніх знань через відсутність матеріальної бази та кваліфікованих вчителів. По закінченню навчання діти рідко йшли навчатися далі.

В Атюші однокласне училище було засновано в 1877 році. Також в 70-80-х роках ХІХ століття в селі існувала і парафіяльна школа, але рівень освіти в ній був значно нижчим,ніж в земській школі. Однак, через непридатність приміщення 8 жовтня 1891року однокласне училище було вирішено закрити до зведення нової будівлі. У своїх зверненнях до земства люди просили надати 100 рублів для її спорудження, а частину витрат обіцяла взяти на себе громада села.

Гроші були надані з умовою, що контролем за будівництвом буде займатися голова учительської ради земства Володимир Іванович Рудзинський. Після завершення основної частини робіт навчання в училищі було поновлено з 1894 року, але приміщення, яке і до нашого часу збереглося, повністю добудували лише в 1900 році.

Ця споруда знаходиться в центрі села, біля базарної площі і серед мешканців зветься «старою школою». На роботи земством було видано ще 200 рублів, але приміщення було доволі холодним, як і квартира вчителя, що знаходилася в ньому. Для другого вчителя та помічника житла не передбачалося взагалі, а тому вони змушені були винаймати його.

Навчальний процес керувався «Інструкцією для двокласних та однокласних народних училищ Міністерства народної освіти», яку було прийнято у 1875 році. Вивчалися в них Закон Божий, російська мова, слов’янська грамота, арифметика. Термін навчання в училищі становив три роки. Навчальний рік розпочинався в середині осені та тривав до початку весняних сільськогосподарських робіт. У кінці року учні, які досягли 11 років, складали випускні іспити, на яких мав бути присутній представник земства. Якщо учень не засвоїв матеріал, його залишали ще на рік. У 1900 році в Атюшівському училищі навчалося 216 учнів.

Після поновлення роботи училища в його стінах працювала вчителька Варвара Баумштейн та її помічник Микола Баумштейн. З 19 вересня 1895 року свою роботу в училищі розпочав один із кращих вчителів повіту Антоніна Сахновська, яка закінчила курси Кролевецької прогімназії. Отримувала вчителька за свою роботу невелику платню в розмірі 300 рублів на рік та по закінченні навчального року – грошову винагороду за гарну роботу в розмірі 40- 60 рублів. У своїх доповідях Володимир Рудзинський неодноразово згадував її педагогічний талант, гарну підготовку дітей і називав «просвітителем навчання». Діти, яких кожного року в школі навчалося більше двохсот, до неї ставилися, як до матері. Але, попри все, справитися з такою кількістю учнів самотужки було неможливо,тому їй присилали на допомогу ще одного вчителя та помічника. В 1886 – 1908 роках у стінах училища в різний час працювали: Анастасія Богомазова, Марія Матвієвська, Марія Сахновська, Дарина Дзюба, Анна Юницька, Наталія Соломка, які отримували зарплатню 240 рублів на рік. Законоучителем з моменту поновлення навчання був настоятель місцевої Миколаївської церкви Лев Юницький з жалуванням 60 рублів на рік. Організаційною роботою школи займався попечитель, що обирався громадою із її складу. Близько 20 років цю посаду обіймав Митрофан Васильович Бондаренко, після його смерті – Варфоломій Васильович Бондаренко, а потім Михайло Омелянович Рашко.

Із встановленням радянської влади в Україні було повністю змінено систему навчання, на той час вона керувалася постановою Наркомату освіти УРСР «Про впровадження в життя єдиної трудової школи» від 15 червня 1920 року. Трудова школа була семирічна і поділялася на два ступені: перший (чотири класи) і другий (три класи). У травні 1934 року було видано постанову ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про структуру початкової і середньої школи СРСР», яка відміняла всі типи шкіл і встановлювала єдину систему освіти: початкову школу (1-4 класи), неповну середню школу (1-7 класи), середню школу (1-10 класи). Але на практиці не всі діти через матеріальне становище родини могли повністю пройти курс навіть початкової школи.

В Атюшівській школі спочатку навчання тривало чотири роки, а з середини 30-х років минулого століття сім та дев’ять. Восьмий та дев’ятий класи були платні. Діти й далі вчилися в приміщенні земської школи. Згодом, у 1934 році, було збудоване ще одне приміщення, в якому навчалася частина учнів. Ця споруда не збереглася. Старе ж приміщення земської школи експлуатувалося ще у 90-х роках минулого століття. Після Другої світової війни в селі школа була семикласна, а згодом було поновлено роботу восьмого класу.

Зараз в Атюші учні навчаються в приміщенні розрахованому на 464 учні, що було збудоване в 1986 році за сприяння  голови великого колгоспу «Правда» Івана Миколайовича Пилипця.

На даний час Атюшівський ЗНЗ імені Станіслава Ковтуна є опорним, в ньому навчаються 124 учні, з них 47 – з навколишніх сіл.

Федір ЮХНО, випускник Атюшівської школи та Інституту історії етнології та правознавства імені Олександра Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка