145-ть і 15-ть. Звичайно, відчувається різниця. Але мене весь час не покидає думка про те, що вже 15-ть років крокую майже нога в ногу разом з Сосницькою ЦБС.
24 листопада у Сосниці пройшло величне «свято храму книг, бібліотеки славне свято». У малому залі районного Будинку культури зібралося багато тих, хто хотів сказати теплі слова, віддати щиру шану усім тим, хто відкриває двері цього храму. А зібратись і годилось, адже Сосницька центральна районна бібліотека відзначала 145-річчя з часу свого заснування.
145 років служить Сосниці вона
У щасті й горі, в радості й любові,
Але не висихає глибина
Її криниці мудрості у слові.
Торують люди вік стежки сюди
Від покоління і до покоління.
Завжди ідуть до неї залюбки,
Вона приваблює, мов маяка горіння.
145-ть років – це немало. Багата історія цього культурного-освітнього закладу. Присутні залюбки переглянули презентацію про основні періоди становлення бібліотеки.
Всяке свято – це завжди багато щирих, вірних друзів, це теплі слова вітань, пісень, квітів і подарунків. Не винятком став і цей день. І була їх сила-силенна сказаних з вуст заступника голови районної ради Геннадія Смаглюка, помічника-консультанта народного депутата України Анатолія Євлахова Івана Портного, начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації Людмили Плющ, працівників районного Будинку культури, літературно-меморіального музею Олександра Довженка, краєзнавчого музею імені Юрія Виноградського, дитячої музичної школи імені Марка Полторацького.
Бібліотекар! Скільки в слові змісту!
За ним стоїть безмежний, мудрий світ…
Скільки людських сердець пересіялось через їх руки і душу, скільки широких шляхів відкрили ці люди для найменших, скільки збережено та впорядковано ними книг – скарбів мудрості. У цей день були згадані і ветерани бібліотечної справи, багатьох з яких, на жаль, нема серед нас.
Від імені ветеранів слово мали Наталія Супрун та Тамара Гребеник.
Вітали своїх колег і працівники районної бібліотеки для дітей та бібліотекарі сільських філій.
Яких професій лиш нема!
Професій різних тьмуща-тьма:
Художник, вчитель, лікар і аптекар,
Та в нас найкраща:
Це – бібліотекар.
Він чарівник, що в світі книг живе,
Він читачів своїх до слова таємничого зове.
Отож, в бібліотеку всі ідем,
Як в рідний і улюблений свій дім.
Рідним, своїм домом стала центральна бібліотека для літературно-мистецького об’єднання «Убідь», яке вже більше 20 років діє при бібліотеці. Відкусивши свого часу частку символічного торта з книг, який випекли своїми руками жіночки цього творчого енергійного колективу районної бібліотеки для дорослих, поетичні вітання їм склали митці рідного краю: Микола Адаменко, Володимир Чернявський, Ніна Пода, Віра Ковальчук, Олександра Бушай, Петро Макаренко, Анатолій Семенцов.
Ледве навчившись вільно читати, всі ми приходимо до бібліотеки. Немає жодної людини, яка б хоч раз в житті не переступала поріг книгозбірні.
Навчаємося в бібліотеках. Сюди приходимо за книгами для творчої праці та для задоволення власних потреб. Тут народжуються вчені, тут зустрічаються покоління, навіть кохання зароджується тут… «Сьогодні було сказано багато добрих, теплих слів про бібліотеку і бібліотечну професію. Адже бібліотекар – це провідник, котрий допомагає книзі знайти дорогу до читацького серця, саме тому слово належить сьогодні нашій колезі, шкільному бібліотекарю, вчителю української мови та літератури Великоустівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, керівнику краєзнавчого гуртка районного Будинку школяра, члену Сосницького відділення Товариства «Чернігівське земляцтво», активному читачу Валентині Мовчан», – так ведуча запросила до слова автора цього допису. Мене це так зворушило, бо, дійсно, це висока оцінка.
І ось тут пригадався далекий 2002-й, коли у досить дорослому віці збулася моя дитяча мрія – директор нашої школи Олександр Горпиненко (на жаль, нині покійний) запропонував мені по сумісництву зайняти посаду шкільного бібліотекаря. Саме тоді і помандрувала я в науку до районної бібліотеки. І вже 15 років з тих 145-ти крокую нога в ногу з цим прекрасним колективом. Скільки лишень було проведено різних цікавих зустрічей, як на базі нашої школи, так і в їхньому читальному залі. Дякуючи працівникам СЦБС, у 2012 році було видано мій персональний бібліографічний покажчик, підготовлено до друку поетичну збірку творчої родини із села Велике Устя Халімоненків «Мости» тощо. Цінну та корисну інформацію із бібліотечних джерел черпають і мої вихованці – юні краєзнавці. Також багато заходів було проведено за участі земляцтва. Всього перерахувати просто неможливо. І це теж в деякій мірі часточка історії. Та з кожним днем все вперед і вперед намотує свій шлях годинникова стрілка. Того, що було позаду ми не вправі забувати. Історія пишеться у книгах, але вона зберігається і в світлинах. Тому я на згадку подарувала фотоальбом. І тут доречні слова із пісні, яку виконує Михайло Боярський:
«Хай летять, як завжди, над Землею роки,
Хай жовтіють листки на порозі зими
І жовтіє альбом, але на світлинах в ньому
Залишимось ми молодими».
І ніби підсумовуючи, на завершення свята, керманич ЦБС Лілія Мучта сказала: «Сьогодні наша центральна районна бібліотека імені Олександра Карпинського, яка є головною бібліотекою району та організаційно-методичним центром для бібліотек централізованої бібліотечної системи, або ж, як сказав Микола Адаменко, вузловою станцією, відзначає своє 145-річчя з часу свого заснування. Центральна районна бібліотека співпрацює з громадськими організаціями, навчальними закладами, будинками культури. До послуг користувачів тут більше 50 тисяч книг, біля 50 назв періодичних видань. Щороку бібліотеку відвідує більше 2-х тисяч користувачів, читачі бібліотеки мають змогу безкоштовно користуватися Інтернет-послугами. Вітаючи центральну районну бібліотеку з ювілеєм, ми теплими словами згадуємо усіх, хто своєю щоденною працею сприяв її розвитку та утвердженню як бібліотечно-інформаційного центру нашого району. Дбайливо зберігаючи кращі традиції, нинішній високопрофесійний колектив бібліотеки відкритий до новацій і пошуку нових форм входження в сучасне інформаційне джерело.
Користуючись нагодою хочу подякувати за співпрацю, розуміння та матеріальну підтримку небайдужих людей, які допомагають нам вирішувати наші проблеми. Це народний депутат України Анатолій Євлахов, заступник голови Чернігівського земляцтва, голова Сосницького відділення Олексій Орєхович, наші земляки – Валерій Макуха, Роман Солодаренко, Михайло Макаренко, Анатолій Дубина, що дарують нам книги з власних книгозбірень.
Бажаю вам, шановні колеги, й надалі залишатися прикладом професіоналізму та компетентності! Зичу Вам міцного здоров’я, особистого щастя, творчого натхнення, добра, миру та благополуччя, відчуття справжнього задоволення від своєї роботи, плідної праці, нових амбітних планів, реалізуючи які наша бібліотека напише багато нових сторінок своєї історії».
Валентина МОВЧАН
Фото автора