Архів позначки: Сосницьке відділення

Гімн України у столиці Республіки Косово. Це те, що найменше сподівалася тут почути, незважаючи на прояви щирої підтримки від народу та уряду країни. Відчуваю їх протягом трьох місяців, які живу в Приштині. Не перестаю дивуватися величі духу та мужності своїх … Продовження →

Сьогодні вперше з точки відліку «після 24-го» повернулася до батьківського дому на Сосниччині. До мого рідного містечка, яке полохливо сховалося від війни в густих чернігівських лісах між зачарованою Десною, принишклою Убіддю та вперто ігноруючою війну В’юнкою.

Не знаю, чому цю квітку обзивають коров’яком – якраз корови її і не їдять. А по-нашому вона зветься поетично – дивина скіпетровидна. І стоять її свічки, світять жовтим маяковим проблиском на збережених від обжорства агрохолдингів луках, наче наші молитви до … Продовження →

Організатори вже не вперше продавали «Квіти для перемоги», але цього разу захід був особливий.

Автор – відомий митець Джеймс Коломіна. Він пояснив, що у такий спосіб виявив протест проти війни росії в Україні. Прикметно, що він розмістив скульптуру жорстокого окривавленого карлика на такому ж червоному від української крові танку на дитячому майданчику і назвав … Продовження →

Французька художниця Фанні Лешевальє (Fanny Lechevalier) створила незвичайні картини, які нагадують світу про війну в Україні. У своїх роботах мисткиня поєднала фотографії українських військовиків, поранених під час обстрілів українців та їхніх зруйнованих домівок з світовими шедеврами – картинами Яна Вермера, … Продовження →

Розповня літа: буйна зелень ще не скорилася підступній спеці – хіба що пожертвувала кількоро пожовклих листочків на молодих яблуньках, червоніють порічки та лагідно погрожують колючками аґруси, а картоплі уже відцвіли у тих, хто за давнім звичаєм садив їх до Паски. … Продовження →

У цьому причернігівському селі стояли мирні окупанти (!), бо тут жив їх генерал. Але всі, навіть генерали, хочуть їсти – тож у місцевого фермера взяли кілька корів і пообіцяли заплатити. Генерал дав таку команду.

Кременчук, місто, де в дитинстві бувала так часто, що навіть не відчувала кордонів між Кіровоградщиною та Полтавщиною. На вулиці Халаменюка й досі стоїть будинок, де по дерев’яній підлозі чотирикімнатної квартири маминих родичів гупотіли мої босі п’яти. Де зозуля з годинника … Продовження →