Понад 500 активістів із 45 американських штатів протягом вівторка та середи, 24-25 вересня, обходили офіси Конгресу та Сенату США, аби просити про продовження підтримки України в рамках п’ятого Українського саміту дій.
Активісти зі 45 штатів збираються біля будівлі Капітолія для спільного фото перед походом до офісів конгресменів
Адвокаційний саміт організувала «Американська коаліція за Україну» (American Coalition for Ukraine) – велике об’єднання проукраїнських організацій у США.
У складі делегацій від штатів були представники діаспори, американці – прихильники України, ветерани, волонтери, активісти.
Так, до делегації від Каліфорнії долучився ветеран із цього штату Джіо Роман, який був добровольцем в Україні і втратив там око.
«Я не українець. Моя родина походить із Мексики. Я з округу Орендж. Але стійкість, яку я бачу в Україні… Я запевняю вас, більше допомоги для них принесе нам користь у довгостроковій перспективі. Ми можемо багато чого навчитися в України, і це тільки зміцнить нашу армію», – розповідав Джіо Роман в офісі одного з сенаторів від Каліфорнії.
Делегація від Каліфорнії, до якої долучився ветеран Джіо Роман, фотографуються з Хосе Вільяльвазо, радником сенатора Алекса Падільї
Перед тим, як іти до Конгресу, учасники саміту проходили тренінги.
«Це не звичайна зустріч, це трохи як княжий двір: треба знати, як прийти, треба знати, як говорити», – розповіла голова ради директорів American Coalition for Ukraine Мар’яна Третяк.
Представників делегацій перед зустрічами в Конгресі навчали не лише як розмовляти з політиками, які відчиняють двері, а й із тими, хто не йде на діалог, розповіла Третяк:
«Так, ми маємо конгресменів, які не відповідають на наші гарні запрошення, які не хочуть із нами зустрічатися, є певні люди в Конгресі, які відразу спрямовують на голосові повідомлення… Ми вже привчили наших лідерів делегацій, що туди потрібно приходити і стукати кілька разів, щоб, можливо, якщо вони не хочуть розмовляти, то залишити листівку, інформацію, щоб якось створити зв’язки, і ці зв’язки вже можна якось будувати».
Протягом двох днів учасники саміту провели близько 350 зустрічей із офісами конгресменів і сенаторів. Про деякі з них домовлялися в останню хвилину.
«Це непростий час на Капітолійському пагорбі. Багато всього відбувається… Але ми маємо зустрічі. Нас досі приймають офіси, і вони чують наші запити», – розповіла голова комітету Українського саміту дій Сара Чадзінскі.
За її словами, головна мета цього саміту – спонукати Конгрес вимагати зняття обмежень з України щодо використання американcької зброї, a також подовження терміну дії програми президентських повноважень (PDA) щодо надсилання зброї в Україну, термін якої спливає.
Крім того, до вже традиційного заклику про визнання дій Росії геноцидом, активісти просили представників Конгресу підтримати Stand with Ukraine Act – закон про американську безпекову підтримку України терміном на 10 років.
Одна з вимог Українського саміту дій – дозволити Києву використовувати зброю для далекобійних ударів по Росії
Такі адвокаційні саміти активісти проводять кожні пів року від початку повномасштабної війни в Україні.
Спочатку до них долучалося 13 організацій, тепер – близько сотні. Через велику кількість людей і необхідність узгоджувати дії цього разу активісти офіційно об’єдналися в «Американську коаліцію за Україну» і зареєстрували її як неприбуткову організацію.
«Це потужний посил, адже якщо одна організація говорить одне, інша – інше – це одна справа. Якщо в нас є 100 організацій, які говорять одне й те ж, – це набагато потужніше звучить у Конгресі», – розповіла Марина Байдюк, голова Комітету з питань членства American Coalition for Ukraine.
Лідери коаліції називають це унікальним об’єднанням української громади у США. До об’єднання також долучилися організації вихідців із Грузії та Сирії, а близько 40% членів адвокаційної коаліції – американці без українського коріння. Наприклад, як одна з її лідерок – американка Кейт Тремонт, яка очолює Комітет адвокації American Coalition for Ukraine.
«Я можу відповідати українською. Ні, я не українка за походженням. Я американка.. Але я була волонтеркою «Корпусу миру» і викладала англійську мову в Україні 14 років тому», – розповіла Кейт.
Кейт мала попередній досвід адвокацій у Конгресі і стала однією з організаторок перших адвокаційних самітів за Україну. Тепер, каже, час сформувати постійну велику силу виборців у США, які б заявляли про необхідність підтримки України не лише зараз, а й в довгостроковій перспективі:
«Причина, через яку ми перетворилися на справжню організацію, створили правління тощо, полягає в тому, що ця робота триватиме десятиліттями, навіть якщо, – а ми всі хочемо, щоб це сталося, аби Росія завтра пішла додому, – у нас будуть десятиліття роботи на захист України, допомоги Україні у вступі до ЄС і НАТО, отримання гарантій безпеки, відбудові, відродженні української економіки».
Активісти фотографуються перед походом до офісів конгресменів
В рамках «Американської коаліції за Україну» активістів планують не лише навчати роботі на Капітолійському пагорбі, а й активнішій адвокації безпосередньо у своїх штатах.
«Головна робота з представниками влади має відбуватися на місцях. В кожному штаті, кожному окрузі є багато тих, хто вболіває за долю України, і вони можуть ходити в ці офіси, писати, говорити і впливати на рішення представників влади… Багато американців і українців не знають, що це означає, які в них є права саме по роботі з адвокацією», – розповіла Марина Байдюк.
Активісти коаліції кажуть, що намагаються залучати людей по всій країні, хоча не скрізь це просто зробити.
«Є райони, штати, де складніше розмовляти. Можливо, там немає великої української діаспори, можливо, це новоприбулі люди, які бояться говорити з політиками… До нас приїхали зі штату Айдахо, з Гаваїв, з Арканзасу, Вайомінгу – це потужно! Там складніше знайти людей», – розповів Сашко Крапівкін, голова Комітету коаліції з питань взаємодії.
Попри всю зовнішню «холоднокровність» політики, учасники саміту наголошують на тому, що найефективніше переконувати конгресменів через особисті історії.
«Бути обізнаним у політиці – це добре, але дуже важливо мати особисту історію, яка впливає на вас, особливо якщо це та історія, яку може почути ваша аудиторія… Ми шукаємо способи, як це робити, як допомогти учасникам делегацій ефективно ділитися своїми історіями», – зазначила Кейт Тремонт.
«Коли я говорю з делегатами про те, чим поділитися, – це про те, аби ділитися своїми особистими історіями. Тому вони розповідають, чому вони тут, чому це важливо для них. Чи це їхня родина, чи щось у ситуації надихнуло їх приїхати з Каліфорнії, Вашингтона, Північної Дакоти, щоб бути з нами тут, у Вашингтоні», – каже Сара Чадзінскі. Вона теж не має українського коріння, проте очолила адвокаційний саміт, як каже, через бажання справедливості:
«Половину моєї родини було вбито під час Другої світової війни, і тому це дуже близько до моєї душі з точки зору відстоювання того, що правильно».
Ірина ШИНКАРЕНКО, «Голос Америки»
Детальніше за посиланням: https://www.holosameryky.com/a/advokatsija-vasynhton/7800898.html?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR0CG-T46FTY5qcyyOyKHwQJiMuam7HrFaFPjZTyJYE6jzTtdVqtZ99sCmM_aem_9CHKg3zcaqA8ucsxAwechw