Україна розробила недорогу крилату ракету «Трембіта», вдосконалена версія якої може зрештою досягти Москви, повідомляє британський часопис The Economist, кореспондент якого побував на випробувальних запусках ракети неподалік Києва.
Однією з переваг нової зброї, названої на честь української версії альпійського рогу, який використовують пастухи в Карпатах, є здатність літати на низькій висоті, що може дозволити їй уникати протиракетної оборони, пояснюють у статті українські військові інженери. Також вона в десятки разів дешевша за російські та західні ракети.
Як пише The Economist, двигун «Трембіти», чия установка дійсно нагадує тонкий і довгий музичний інструмент, — це 200-доларовий ремейк реактивного двигуна Pulsejet, який вперше використовувався на німецькій бомбі Фау-1 у 1944 році.
Базова «Трембіта» летить зі швидкістю 400 км/год з дальністю польоту 200 км, пише The Economist, але для досягнення Москви розробляється більша і потужніша модель. Планується, що після фінальних польових випробувань, «Трембіта» піде у серійне виробництво.
«Трембіта», яку ще називають «летючою бомбою», вперше була представлена в липні 2023 року у відеорепортажі телеканалу новин France 24.
Попри те, що ракету розробляють інженери-волонтери, їм знадобилося лише півтора року на те, щоб пройти шлях від креслярської дошки до поля бою. Як наголошує часопис, це — “подвиг” у сфері, де цей процес зазвичай займає багато років.
Як додає видання Army Recognition, яке писало про «Трембіту» ще в червні, вартість самої ракети складає близько 3 тисяч доларів, ще 7 тисяч – високотехнологічна система наведення. Але ця ціна є лише невеликою часткою у порівнянні з російськими крилатими і надзвуковими ракетами, такими як «Кинджал», чи «Калібр», вартість яких сягає від одного до двох мільйонів доларів.
Як пише The Economist, Україні потрібні власні ракети, бо невизначеність панує щодо питання, як довго західні країни будуть готові постачати їй свою зброю.
Тому, як пояснює часопис, «Трембіта» є лише одним із кількох ракетних проєктів, завдяки яким Україна сподівається відродити вітчизняну військову, і, зокрема, ракетну промисловість.
Бо у радянські часи Україна була світовим лідером у космічних і ракетних інноваціях, нагадує часопис, а дніпровський завод «Південмаш» виготовив чотири покоління радянських стратегічних ракет.
Після підписання в 1994 році Будапештського меморандуму, згідно з яким Україна віддала свої ядерні міжконтинентальні ракетні комплекси в обмін на гарантії безпеки, ця традиція була перервана, пише The Economist.
Гарантії безпеки виявились марними, як і пізніші спроби відродити галузь. Вони, за словами часопису, постраждали від «корупції, безладного уряду, російського проникнення та відсутності політичної волі».
Нині Україна потребує ракет, щоб виправити диспропорцію свого становища щодо можливостей завдавати ударів по російській території – вона не може покладатися на західні ракети середньої дальності, такі як ATACMS чи Storm Shadow, а дрони росіяни навчилися збивати – у пропорції 9 з 10.
Тому, як повідомив президент Володимир Зеленський у листопаді, Україна до кінця наступного року планує випустити до 3 тисяч власних ракет.
Певними успіхами Україна вже може похвалитися – серед них ракети «Нептун», якими було потоплено крейсер «Москва», також «Грім-2» або «Сапсан», тактична балістична ракета розробки «Південмашу». Але це – державні проєкти, відносно складніші та дорожчі.
Михайло Федоров, віцепрем’єр-міністр каже в розмові з The Economist, що «зелене світло» дано всьому, що може літати. Тому великі надії покладаються на стратапи, завдяки яким 2025 -ий має стати «роком балістичних ракет» в Україні.
Брак власних коштів та деяких технологій Україна намагається покрити за рахунок співпраці зі західними партнерами – такими країнами, як Данія та Велика Британія, які готові розділити з Україною витрати, а також досвід, обладнання і ризик. Винагорода також може бути значною – ракета, вироблена в Україні, коштує у 12 разів менше, ніж в західній Європі.
Джерело: Голос Америки