У мене велика радість, щоб поділитися із земляками, бо в Архіві головному актів давніх (місто Варшава) відшукався важливий для мого дослідження документ від 23.05.1565 року, укладений у Петрикові – Лист дорогицького зем’янина Матиса Савицького (мого предка по батьковій лінії) Сигізмунду II Августу Великому князю Литовському про обмін маєтку Річиця Володимирського повіту Волинського воєводства на 60 волок землі в Упітській волості.
«Я, земuнин его королевской милости земли Дорогицкой Матис Савицкий, сознаваю на себе тимь моимъ листомъ, кому бы была потреба того ведати або чтучи сес мой лист слышити, нинешнимъ и на потомъ будучимъ, иж што котороє имение названое Речицу, лежачое в земли Волынской на поле и с межи волостьми замков его королевское милости Ковелского и Ратенского, купил есми был у маршалка его королевской милости князя Александра Андреевича Сонкгушковича Кошерского отчизну и дедизну дому их милости князей Сонкгушковичов за певную суму пенязей, за чотыры тисuчи копъ грошей личьбы и монеты Великого кнuзства Литовского на вечност водле права посполитого и статуту земского Великого кнuзства Литовского, яко то досыт обваровно мел, есми описано на листе князu Кошерского продажномъ, которому то именью моему помененой Речицы, межи волостми его королевской милости праве в середине лежачому, в забираню земль в покаженьи границ, в боех, гробежох, в кгвалтех и въ иных многих речах от подданых господарьских ковелских и ратенских кривда Уставичная бывала для великое прилеглости границами кгрунтов з ними, которымъ я оборонитисu не могучи.
Бил есми чоломъ господару королю его милости, абы его королевская милость з ласки своее господарской то вчинити, а мене, подданого его королевской милости, милостив в томъ Успокоити, а взявмши тое имене мое Речицу ку столу своему господарьскому, мне за то отмену слушую где на иншомъ местцы казати дати рачил. Ино его королевской милости, пан мой милостивый, з милосердье и ласки своее господарьской за чоломъбитемъ моимъ наменшого слуги и подданого его королевское милости то вделати рачилъ. А я широкости того имене моего Речицы и я всих платех, доходех и пожиткохъ ят дворанина свого господарьского пана Дмитра Сопегу, ревизора подлuшского, через ревидованє его в томъ имени моемъ Речицы справу вземши, мне за тоt имене мое Речицу ятмену слушную на волости Упитской, шестьдесuт волокъ земли, людми оселых, завести и дати росказати рачил, давши мне лист свой господарьский до кнзu Ивана Крошинского, державцы Упитского…»
Із 49 сторінок пергаменту документа, що збереглись у чудовому стані, стає відомо про походження Матиса Савицького, який був шляхтичем із Дорогицької землі. Вочевидь його походження й зіграло ключову роль у прийнятті рішення про повернення на свою батьківщину. Тому в 1565 році він за сприятливої нагоди уклав із Сиґізмундом ІІ Авґустом Великим князем Литовським договір обміну, за яким дорогицький шляхтич віддавав господареві свій Річицький маєток на Волині заміною за 60 волок землі в Упітській волості.
А через 80 років його нащадок поселився на Чернігівських землях та започаткував три гілки козацьких і дворянських родів – Савицьких, Тихоновичів-Савичів, Савицьких-Рудницьких.
П.С. Ну що ж, варто принагідно з’їздити на оглядини села Річиця та колиски родини в Паневежиські землі (сучасний Паневежиський повіт — повіт на півночі Литви. Межує з Латвією, а також з Шяуляйським, Каунаським, Вільнюським і Утенським повітами).
Станіслава МЕЛЬНИК-ОРЄХОВИЧ