Донедавна ім’я Матвія Михайловича Шестопала (7 листопада 1917 – 20 серпня 1986) було відоме переважно випусникам факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка початку 50-х – кінця 60-х років минулого століття.
Наприкінці 90-х років минулого століття зусиллями професора Василя Яременка було надруковано в журналі «Дніпро» (головний редактор Микола Луків) праця Матвія Шестопала «Євреї на Україні», яка стала міжнаціональним розголосом, а також рецензія «Літературні кізяки на дорогах історії» про історичні романи Павла Загребельного.
Критик Віталій Коваль і поет Микола Сом друкували фрагменти щоденників, в яких розповідалося про гоніння викладача Матвія Шестопала в стінах університету та партійних кабінетах, переслідування органами КДБ.
У 2008 році Іван Забіяка (активіст Прилуцького відділення земляцтва – прим. автора) упорядкував збірник про Матвія Шестопала, зібравши 50 спогадів його колишніх учнів, організував у стінах Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка ювілейні відзначення колишнього декана, викладача з нагоди його 90, 95, 100-ліття.
Були ще невідомі твори Матвія Шестопала, передані ним на збереження учительці Галині Сидоренко: «Скільки років українцям?», «Приєднання до Росії» та інші. І хоча вони написані до 1986 – року відходу Матвія Шестопала у вічність, але не втратили ні наукового, ні суспільного значення. Навпаки, вони на сьогодні досить актуальні, особливо враховуючи реальне, а не фальшиве, ставлення Росії до України.
Галина Сидоренко не лише сумлінно зберегла, а й особисто передала рукописи праць Іванові Забіяці. Він їх упорядкував, підготував і видав, уперше винісши їх для ознайомлення та вивчення українському суспільству. Кошти на видання дали учні та прихильники Матвія Шестопала: Галина Сидоренко, Павло Щириця, Степан Колесник, Володимир Чорний, Василь Поліщук.
Книгу помітили та визнали Івана Забіяку «Кращим освітянином 2018 року», лауреатом відзнаки «Народ мій завжди буде».
Вітаємо Івана Михайловича з відзнакою!
Олексій ОРЄХОВИЧ
Вітаю Івана Михайловича з заслуженою відзнакою!
Ще минулого року в коментарі до Вашої статті «Могила Василя Горленка: минуле, сьогодення, майбутнє» я написав: «Вважаю, що подвижницький труд Івана Михайловича заслуговує найвищої земляцької нагороди!» Але, на жаль, вийшло трохи не так…
Зате Ваш труд по виданню збірника Матвія Шестопала «СКІЛЬКИ РОКІВ УКРАЇНЦЯМ?» помітили всі, і належно оцінили!
То вітаю Кращого освітянина 2018 року,
Лауреата відзнаки «Народ мій завжди буде»!
Щиросердно вітаю, Іване Михайловичу, з високою і заслуженою відзнакою Вашого внеску в скарбницю національної пам’яті українського народу!