Сьогодні, 21 червня, Городня Чернігівської області проводжала в останній путь 26-річного Ігоря Машковича.
«Знаєте, через що найбільше сумно? Через усвідомлення, що побиватися потрібно за живими – мертвим це ні до чого.
Коли помирає людина, відносно неї у голові підбивається підсумок: якою була ця людина, ким вона насправді була для тебе, які були приємні моменти, найболючіше – випливають якісь несправедливі речі, які ти робив по відношенню до цієї людини.
Нічого змінити неможна.
Усвідомлення, що на це неможливо вплинути. Фізично, у цій ситуації немає надії. Все. Людини немає.
Скільки ти будеш іще пам’ятати її голос? Скільки часу знайомі ще будуть пам’ятати цю людину? Яким він лишився у пам’яті інших людей?
Ми усі, до одного, абсолютно неправильно відносилися до нього. Він був кращим, ніж ми думали. Більше того – він виявився сміливішим багатьох, мужнішим багатьох, він досяг більше за інших. Він загинув реалізованим, попри усі невдачі в житті, попри зневіру у нього та несправедливість, яка оточувала його усе життя. За цей рік, усі хто із ним спілкувався, знав, як він змінився.
З початком повномасштабного вторгнення він сам вийшов із окупації у Чернігів, щоб повернутися у стрій. Він знав, де він потрібен. Завжди вірішував сам свої питання і допомагав іншим це робити. Мав невимовно велику душу, хотів усім допомогти.
Побратими любили його!
Ми любили його! Ніколи не забудемо! Будемо сумувати, друже! До зустрічі!» – написали друзі прощальні слова Ігорю в соцмережах.
Ігор у квітні 2022 року пішов на фронт добровольцем. Загинув 14 червня 2023 року в Донецькій області, поблизу міста Велика Новосілка, що у Волноваському районі. Під час чергового бою він отримав осколкове поранення, несумісне з життям.
Він був старшим стрільцем, оператором 2-го відділення спецпризначення 1-го взводу 1-ої роти військової частини А 4118. А в житті – звичайним хлопчиною, який рано залишився без батьків.
Але сьогодні виявилось, що Ігор мав велику родину – земляків, городнянців, друзів, родичів і зовсім незнайомих людей, які омивали його останній шлях сльозами й встеляли дорогу квітами.
Спи спокійно, хлопчику–Герою. Ми молитимемось за тебе й усіх інших, хто закрив собою Україну. Легких хмаринок тобі, Ігорю. Хай життя там, в іншому світі, буде без болю й страждань, крові і сліз. А кати заплатять дорогою ціною за твою недоспівану пісню, за твоє обірване життя.
————
Today, June 21, Horodnya of the Chernihiv region saw off 26-year-old Ihor Mashkovich on his last journey.
“You know what makes me sad the most? Because of the realization that it is necessary to fight for the living – it is useless for the dead.
When a person dies, a conclusion is made about him in his head: what was this person like, who was he really for you, what were the pleasant moments, the most painful thing is some unfair things that you did in relation to this person.
Nothing can be changed.
Realization that it is impossible to influence it. Physically, there is no hope in this situation. All. There is no person.
How long will you remember her voice? How long will acquaintances remember this person? How did he remain in the memory of other people?
All of us, except one, treated him completely wrongly. He was better than we thought. Moreover, he proved to be braver than many, braver than many, he achieved more than others. He died fulfilled, despite all the failures in life, despite his despair and the injustice that surrounded him all his life. During this year, everyone who communicated with him knew how he changed.
With the beginning of a full-scale invasion, he himself withdrew from the occupation of Chernihiv to return to the army. He knew where he was needed. He always believed his own questions and helped others to do it. He had an indescribably big soul, he wanted to help everyone.
His brothers loved him!
We loved him! We will never forget! We will miss you, friend! Before meeting!” – friends wrote farewell words to Ihor in social networks.
Ihor went to the front as a volunteer in April 2022. Died on June 14, 2023 in the Donetsk region, near the city of Velika Novosilka, in the Volnova district. During another battle, he received a shrapnel wound incompatible with life.
He was a senior rifleman, an operator of the 2nd special forces unit of the 1st platoon of the 1st company of military unit A 4118. And in life, he was an ordinary boy who lost his parents early.
But today it turned out that Igor had a large family – countrymen, townspeople, friends, relatives and complete strangers, who washed his last journey with tears and paved the way with flowers.
Sleep well, Hero boy. We will pray for you and all others who closed Ukraine. Light clouds to you, Igor. Let life there, in another world, be without pain and suffering, blood and tears. And the executioners will pay dearly for your unsung song, for your broken life.
Городнянська міська рада / Horodnya City Council